Півдеенний поолюс — одна з двох точок перетину уявної осі обертання Землі та земної поверхні, де сходяться всі географічні меридіани. Розташовується в Південній півкулі, найпівденніша точка планети, розташована на протилежному від Північного полюса боці планети. Південний полюс розташований у межах Полярного плато Антарктиди на висоті приблизно 2800 метрів над рівнем моря.
Географічний Південний полюс позначений віхою і табличкою, встромленими просто в лід, які переставляються щороку 1 січня для компенсації зміни положення, спричиненої рухом криги.[4] На табличці вказані дати, коли Руаль Амундсен і Роберт Скотт досягли полюса, по одній цитаті кожного з них, а також висота над рівнем моря: 9301 фут (2835 м).
Під час зими в південній півкулі (березень — вересень) Південний полюс взагалі не отримує сонячного світла. З травня до липня між довгими періодами сутінків на полюсі панує повна темрява, не враховуючи місячного світла. Влітку (вересень — березень) сонце весь час є над горизонтом і, як здається, рухається проти годинникової стрілки. Проте воно ніколи не піднімається високо, максимальна висота Сонця 22 грудня і становить 23.5°. Велика частина сонячної радіації, якій вдається досягнути поверхні Антарктиди, відбивається білим снігом. Брак тепла в поєднанні з висотою місцевості над рівнем моря (бл. 2800 м) перетворює Південний полюс на одне з найхолодніших і найсуворіших (щодо клімату), хоча рекордний мінімум зафіксований не на самому полюсі, а в точці поблизу російської станції «Восток», яка також розташована в Антарктиді, але вище над рівнем моря.[17] Клімат на Південному полюсі загалом значно холодніший від клімату Північного полюса, в основному через факт, що Південний полюс розташований на материку з льодовим покривом на значній висоті та віддалений від морського узбережжя.
Первое упоминание о Москве в летописях относится к 1147 году. Во время частых тогда междукняжеских войн черниговский князь Святослав Ольгович от преследования, бежал в землю вятичей, которая тогда входила в состав его отдаленных владений. Здесь он встретил посланцев своего союзника суздальского князя Юрия Долгорукого, сына Владимира Мономаха, которые передали ему приглашение князя приехать на совет в Москву. «Прииде ко мне, брате, в Москов», – писал князю Святославу Юрий.
Уже на заре своей истории Москва стала важным стратегическим пунктом на юго западном порубежье Владимиро-Суздальской земли. Она находилась на очень удобном скрещении водных путей и проезжих дорог. От нее по реке Яузе, а потом по Клязьме шел путь во Владимир — крупнейший город Северо Восточной Руси XII века. На водоразделе между Яузой и Клязьмой еще в древности находилось село Мытищи, где с купцов взимали проездную пошлину — мыт. С севера на юг дорога вела из далекого Новгорода через Волоколамск к Оке и Рязани. Другая сухопутная дорога шла с запада на юго-запад, связывая через Москву Черниговское и Смоленское княжества с Владимирской землей.
В середине XII века энергичный и дальновидный князь суздальский Юрий Долгорукий, стремясь обеспечить защиту западных границ своего княжества, построил целый ряд городов-крепостей; среди них Юрьев Польской (1152) и Дмитров (1154). В 1156 году он, по сообщениям летописей, «заложи Москву па устий же Неглинны, выше реки Яузы».
До недавнего времени о Москве времен Юрия Долгорукого почти ничего не было известно. Только в ходе археологических наблюдений при строительстве Кремлевского Дворца Съездов в 1956 1960 годах удалось обнаружить остатки крепостной степы середины XII века, шедшей вдоль левого берега Неглинной. Город был обнесен высоким валом, который имел около 40 метров в основании и до 8 метров в высоту. Крепость окружали дворы московских ремесленников. Постепенно их становилось все больше и больше. Они теснились и на самом Боровицком (Кремлевском) холме, и располагались под стенами Кремля на берегу Москвы-реки на так называемом Подоле, который, распространяясь далее на восток, переходил в Великий (Большой) посад в районе современного Зарядья. Этот посад, стиснутый с севера болотистой местностью, шел узкой лентой по левобережью Москвы реки. Вблизи кремлевских стен располагались торг и городская пристань на Великом посаде.