Официальное название – Королевство Швеция. Самая большая страна Скандинавского полуострова – Швеция представляет собой смесь дикой, первозданной природы с древними обычаями, оживленной культурной жизнью и населением, отличающимся особой воспитанностью, доброжелательностью и высоким уровнем демократии. Швеция раскинулась на обширной территории площадью 450. 000 кв. км (174. 000 кв. миль) и является одной из крупнейших стран Западной Европы, ограниченной районом Сконе с юга и с Лапландией – с севера. Самая северная точка является пунктом соединения трех стран: Швеции, Норвегии и Финляндии. Швеция граничит с двумя государствами: на севере и западе с Норвегией и на северо-востоке с Финляндией. На востоке омывается Ботническим заливом и Балтийским морем, на юго-западе проливами Скагеррак и Каттегат. Швеции также принадлежат острова Готланд и Эланд. Несмотря на большие размеры занимаемой территории, население Швеции насчитывает всего 9 миллионов человек, живущих в основном на юге и в центральной части, в то время как Лапландия, огромная территория на севере, почти пустынна. Административно Швеция, со столицей Стокгольм, делится на 24 лена и 25 провинций. В географическом и туристическом отношении страну делят на четыре большие части: южная Швеция, зона замков и хрустальных заводов, Западный берег – зона археологических раскопок и наскальной живописи, Центральная Швеция, зона фольклора и, наконец, Северная Швеция, где живет этническая группа саамов со своими обычаями и языком.
Напрямок, характер і здатність річок виробляти собі долину залежать перш за все від рельєфу. Напрямок течії річки визначається загальним нахилом поверхні, якою вона тече. Так, територія, якою протікає Дніпро, нахилена на південь, тому й річка тече на південь.Чим більший похил поверхні, тим сильніше річка її руйнує, тим глибшою буде річкова долина. Гірські річки течуть в горах, де місцевість має великий похил поверхні. Тому вони мають велику швидкість і бурхливу течію. Такий характер течії обумовлює утворення глибоких і вузьких річкових долин. Сотні тисяч років йдуть на те, щоб річка прорізала в горах долину. Рівнинні річки течуть рівнинами. Рівнини мають незначний похил поверхні. Тому швидкість течії рівнинних річок невелика – близько 1 м/с. Вони течуть повільно та спокійно. Не маючи сили, достатньої для того, щоб прокласти собі прямий шлях, рівнинна річка обходить перепони і виробляє широку, але неглибоку долину, дном якої звивається її русло. Так, Дніпро нижче Києва змушений огинати виступ Придніпровської височини. Тому він відхиляється на південний схід і лише після Дніпропетровська знову повертає на південь. Рівнинними річками є також Волга, Амазонка та ін.В природі багато річок, що починаються в горах і мають характер гірських. Але потім вони виходять на рівнину і стають рівнинними. Такими є, наприклад Дунай, Янцзи.
