ответ
Для водних режимів річок характерні такі основні фази:
- водопілля – відносно тривале і значне збільшення кількості води в річці, яке повторюється в один і той же сезон кожного року і супроводжується підвищенням рівня. Вона викликається: 1) весняним таненням снігу на рівнинах, 2) літнім таненням снігу і льоду в горах, 3) зливовими дощами. Час настання і тривалість повені залежить від природних умов території (помірний пояс – весна, арктичний – літо, гори – весна і літо, Середземномор’я - зима). На деяких річках, за час повені об’єм стоку досягає близько 90% річного.
Різновидністю водопіль є ПОВІНЬ – дуже високе водопілля, яке призводить до затоплення значних площ у долинах річок.
- межень – найнижчий рівень води в річці при переважанні підземного живлення. Межень буває: літня (виникає в результаті високої інфільтраційної здатності ґрунтів і сильного випаровування) і зимова (наслідок відсутності поверхневого живлення); стійка (степові рівнинні річки) і нестійка (переривчаста)-(гірські річки); за часом - тривала і коротка; за водністю – висока та низька.
- паводок – відносно швидке і короткочасне підняття рівня і збільшення витрати води в річці. Паводки відрізняються від водопіль неперіодичністю настання. Вони зумовлюються надходженням в річку талих і дощових вод, а також пропусками води з водосховищ (Дніпро в районі Канева). Висота паводкової води залежить від інтенсивності дощу або танення снігу.
За часом настання паводки бувають: зимові, осінні (найменш чітко виражені), літні та цілорічні. За місцем походження води, що викликала паводок: місцеві (завдяки дощам, що випали в районі виникнення паводка) і транзитні (верхові)-(завдяки дощам, що випали вище за течією).
Объяснение: Надеюсь инфа чем-то
Похоже, мы так никогда и не узнаем правды: действительно в семнадцатилетнем возрасте юноша сопровождал своих дядьев-негоциантов в путешествии на Дальний Восток или же попросту записывал рассказы торговцев с Великого Шелкового пути, что останавливались передохнуть на их черноморской фактории. Бесспорно одно: знаменитая книга воспоминаний Марко о путешествиях в значительной степени была творением Рустичелло да Пиза – сочинителя любовных романов, с которым Поло делил тюремную камеру после того, как попал в плен к генуэзцам в 1296 году. Марко диктовал, а Рустичелло записывал по-французски: на этом языке Поло не говорил.
Увидевший свет в 1306-м результат был предназначен исключительно для развлечения и стал настоящим бестселлером в эру до изобретения книгопечатания. В плане же исторической точности его статус гораздо менее прочен.
Оригинальное название книги «Il Milione», то есть «Миллион», – по причинам, нам не понятным, хотя в народе книгу быстро переименовали в «миллион врак», а Поло – к тому времени богатый человек и успешный негоциант – получил прозвище «Мистер Миллион». По всей видимости, для XIII века такое название было броским и легко запоминающимся – вроде современной «Чудо-книги о чудесах». Ни одного оригинального манускрипта не сохранилось.
Бытует мнение, что именно Марко Поло дал Италии мороженое и макароны.
На самом деле паста была известна в арабских странах еще в IX веке, а сухие макароны упоминались в Генуе в 1279 году – за четверть века до того, как Поло, по его же собственному утверждению, вернулся в Италию. Согласно Алану Дэвидсону, известному эксперту по истории кулинарии, миф этот возник лишь в 1929 году, когда о нем впервые упомянули в американском отраслевом журнале торговцев макаронными изделиями.
Мороженое вполне могло быть китайским изобретением, однако нам кажется маловероятным, что его появление на Западе как-то связано с Поло, поскольку вплоть до середины XVII века никаких упоминаний о нем нигде больше не встречается.