Топографи́ческая ка́рта — географическая карта универсального назначения, на которой подробно изображена местность. Топографическая карта содержит сведения об опорных геодезических пунктах, рельефе, гидрографии, растительности, грунтах, хозяйственных и культурных объектах, дорогах, коммуникациях, границах и других объектах местности. Полнота содержания и точность топографических карт позволяют решать технические задачи.
Наукой о создании топографических карт является топография.
Все географические карты в зависимости от масштабов условно подразделяются на следующие типы:
топографические планы — 1:2000; 1:5000; по существу являются разновидностью карт и отличаются, некоторыми особенностями в оформлении[1]
Для более детального изучения и оценки местности, наиболее точного ориентирования и определения расстояний, уверенного выполнения измерений и расчетов, требуются крупномасштабные топографические карты — 1:10 000; 1:25 000; 1:50 000[2]
Топографические карты 1:100 000 — основная карта в вооруженных войсках. Широко применяется для целеуказания и управления подразделениями в бою.[3]
Для изучения общего характера местности, приближенных измерений и расчетов используют более мелкомасштабные (обзорные) топографические карты — 1:200 000, 1:500 000 и 1:1 000 000 и выше[4]
Чем меньше знаменатель численного масштаба, тем крупнее масштаб. В картах учитывается «шарообразность» Земли то есть они создаются в географической (сферической) системе координат.
Компоненти і чинники природно-територіальних комплексів (ПТК). Внаслідок тісного поєднання природних компонентів виникають природні комплекси.
Найбільшим природним комплексом Земної кулі є географічна оболонка, що утворилася в результаті взаємодії верхнього шару літосфери, нижнього шару атмосфери, гідросфери і біосфери.
В межах географічної оболонки розрізняють різні за величиною відносно однорідні частини – природно-територіальні комплекси (а у водних басейнах – природно-аквальні комплекси). ПТК формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів, як геологічна основа і гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, мікроорганізми, рослинність і тваринний світ. Для ПТК характерна подібність внутрішньої будови і основними чинниками розвитку ПТК є сонячна радіація, внутрішня енергія Землі й енергія її обертання, а також процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері та біосфері. Ці енергетичні чинники впливають на розвиток комплексу через основні фізико-географічні процеси – теплообмін, вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин.
