Объяснение:
У земній корі існує рухливий, надзвичайно теплоємний енергоносій — вода, що насичує всі породи осадового чохла. Розігріті до високих температур породи нагрівають воду. Рідка вода існує тільки до глибин 10-15 кілометрів, нижче при температурі близько 700 °С вода перебуває винятково у газоподібному стані.
На глибині 50-60 кілометрів, при тиску близько 30 тисяч атмосфер, зникає межа фазовості, тобто водяна пара набуває таку саму густину, що і рідка вода.
Геотермальна енергія (природне тепло Землі), акумульована в перших десяти кілометрах земної кори, за оцінкою МРЕК-ХІ досягає 137 трлн т у.п., що в 10 разів перевищує геологічні ресурси усіх видів палива разом узятих. Разом з тим, гідрогеотермальні ресурси, і в першу чергу термальні води, які використовуються сьогодні, складають лише 1 % від загального теплового запасу надр.
Здавна термальні води знаходили застосування в лікувальних цілях (римські, тбіліські терми). У СРСР прісні азотні терми, багаті кремнієвою кислотою, використовували відомі курорти — Белокуриха на Алтаї, Кульдур у Хабаровському краї та інші; вуглекислі термальні води — курорти Кавказьких Мінеральних Вод (П'ятигорськ, Железноводськ, Єсентуки), сірководневі — курорт Сочі-Мацеста. У бальнеології термальні води підрозділяють на теплі (субтермальні) 20-37 °С, термальні 37-42 °С та гіпертермальні — понад 42 °C.
У районах сучасного й недавнього вулканізму в Італії, Ісландії, Мексиці, країнах СНД, США, Японії працює ряд електростанцій, що використовують перегріті термальні води з температурою понад 100 °C. У пострадянських та інших країнах (Болгарія, Угорщина, Ісландія, Нова Зеландія, США — гідрогеотермальне родовище Великі гейзери). Термальні води застосовують також для теплопостачання житлових і виробничих будинків, обігріву теплично-парникових комбінатів, плавальних басейнів й у технологічних цілях (Рейк'явік повністю обігрівається теплом термальні води). У СРСР було організоване теплопостачання мікрорайонів Кизляра, Махачкали, Зугдіді, Тбілісі, Черкеська; обігрівалися теплично-парникові комбінати на Камчатці, Кавказі. У теплопостачанні термальні води поділяються на слаботермальні 20—50 °С, термальні 50—75 °С. високотермальні 75-100 °С.
Перспективними вважаються райони, в яких зростання температури з глибиною відбувається досить інтенсивно, колекторські властивості гірських порід дозволяють одержувати з тріщин значні кількості нагрітої води чи пари, а склад мінеральної частини термальних вод не створює додаткових труднощів по боротьбі із солевідкладеннями і кородуванням устаткування. Аналіз економічної доцільності широкого використання термальних вод показує, що їх варто застосовувати для опалення і гарячого водопостачання комунально-побутових, сільськогосподарських і промислових підприємств, для технологічних цілей, добування цінних хімічних компонентів тощо. Гідрогеотермальні ресурси, придатні для одержання електроенергії, складають 4 % від загальних прогнозних запасів, тому їх використання в майбутньому варто пов'язувати з теплопостачанням і теплофікацією місцевих об'єктів.
Гідротермальні родовища використовуються в ряді країн для вироблення електроенергії. Перше місце за виробленням електроенергії з гарячих гідротермальних джерел займає США. У долині Великих Гейзерів (штат Каліфорнія) на площі 52 км діє 15 установок, потужністю понад 900 МВт. Ефективно використовує гідротермальну енергію своїх надр Ісландія. Тут відомо понад 700 термальних джерел, які виходять на земну поверхню. Близько 60 % населення користується геотермальними водами для обігріву житлових приміщень, а в найближчому майбутньому планується довести це число до 80 %. При середній температурі води 87°С річне споживання енергії гарячої води становить 15 млн. ГДж, що рівноцінно економії 500 тис. т кам'яного вугілля на рік. Крім того, ісландські теплиці, в яких вирощують овочі, фрукти, квіти і навіть банани, споживають щорічно до 150 тис. м3 гарячої води, тобто понад 1,5 млн. ГДж теплової енергії.
Высокий уровень интеграции в образовательном процессе предполагает использование педагогических средств, которые не регламентируются классно-урочной системой, а представляют собой новое качественное образование; его сложно однозначно отнести к учебной или внеурочной деятельности, это комплексное педагогическое средство. Эффективность образовательного процесса значительно повышается, если осуществляется интеграция педагогических средств, которая ведет к рождению новых образовательных технологий
Объяснение:
Уряди Аргентини, Австралії, Бельгії, Чилі, Французької
Республіки, Японії, Нової Зеландії, Норвегії,
Південно-Африканського Союзу, Союзу Радянських Соціалістичних
Республік, Сполученого Королівства Великобританії i Північної
Ірландії та Сполучених Штатів Америки,
усвідомлюючи, що в інтересах всього людства Антарктика
повинна й надалі завжди використовуватись виключно в мирних цілях
i не повинна стати ареною або предметом міжнародних розбіжностей;
визнаючи істотний вклад, внесений у наукове пізнання завдяки
міжнародному співробітництву в наукових дослідженнях в Антарктиці;
переконані в тому, що встановлення міцного фундаменту для
продовження й розвитку такого співробітництва на основі свободи
наукових досліджень в Антарктиці, як воно здійснювалось протягом
Міжнародного геофізичного року, відповідає інтересам науки i
прогресу всього людства;
переконані також у тому, що Договір, який забезпечує
використання Антарктики тільки в мирних цілях i продовження
міжнародної згоди в Антарктиці, сприятиме здійсненню цілей i
принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 );
погодилися про таке:
Стаття I
(1) Антарктика використовується тільки в мирних цілях.
Забороняються, зокрема, будь-які заходи військового характеру,
такі, як створення військових баз i укріплень, проведення
військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї.
(2) Цей Договір не перешкоджає використанню військового
персоналу чи оснащення для наукових досліджень або для будь-яких
інших мирних цілей.
Стаття II
Свобода наукових досліджень в Антарктиці i співробітництво з
цією метою, як вони застосовувались протягом Міжнародного
геофізичного року, продовжуватимуться відповідно до положень цього
Договору.
Стаття III
(1) Для сприяння міжнародному співробітництву у наукових
дослідженнях в Антарктиці, як це передбачено в Статті II цього
Договору, Договірні Сторони погоджуються, що в максимально
можливому i практично здійснюваному ступені:
а) проводиться обмін інформацією стосовно планів наукових
робіт в Антарктиці з тим, щоб забезпечити максимальну економію
коштів i ефективність робіт;
b) проводиться обмін науковим персоналом в Антарктиці між
експедиціями i станціями;
с) проводиться обмін даними i результатами наукових
в Антарктиці та забезпечується вільний доступ до них.
(2) При виконанні цієї Статті всіляко заохочується
встановлення відносин ділового співробітництва з тими
спеціалізованими установами Організації Об'єднаних Націй та іншими
міжнародними організаціями, для яких Антарктика становить інтерес
у науковому або технічному відношенні.
Стаття IV
(1) Ніщо, що міститься в цьому Договорі, не повинно
тлумачитись як:
а) відмова будь-якої з Договірних Сторін від раніше заявлених
прав або претензій на територіальний суверенітет в Антарктиці;
b) відмова будь-якої з Договірних Сторін від будь-якої основи
для претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці або
скорочення цієї основи, яку вона може мати в результаті її
діяльності чи діяльності її громадян в Антарктиці або з інших
причин;
с) таке, що завдає шкоди позиції будь-якої з Договірних
Сторін щодо визнання або невизнання нею права чи претензії, або
основи для претензії будь-якої іншої держави на територіальний
суверенітет в Антарктиці.
(2) Ніякі дії або діяльність, що мають місце, поки цей
Договір залишається чинним, не створюють основи для заяви,
підтримання або заперечення будь-якої претензії на територіальний
суверенітет в Антарктиці i не створюють ніяких прав суверенітету в
Антарктиці. Ніяка нова претензія або розширення існуючої претензії
на територіальний суверенітет в Антарктиці не заявляється, поки
цей Договір залишається чинним.
Стаття V
(1) Будь-які ядерні вибухи в Антарктиці i видалення в цьому
районі радіоактивних матеріалів забороняються.
(2) У разі укладення міжнародних угод, в яких братимуть
участь усі Договірні Сторони, представники яких мають право брати
участь у нарадах, передбачених Статтею IX, стосовно використання
ядерної енергії, включаючи ядерні вибухи i видалення радіоактивних
відходів, в Антарктиці застосовуватимуться правила, встановлені
такими угодами.
Стаття VI
Положення цього Договору застосовуються до району південніше
60-ї паралелі південної широти, включаючи всі шельфові льодовики,
але ніщо в цьому Договорі не зачіпає i ніяким чином не зачіпає
прав будь-якої держави або здійснення цих прав, визнаних
міжнародним правом щодо відкритого моря, в межах цього району.