Відповідь:
У піщаних ґрунтах (легких) переважає високий вміст піску, невелика частка глинистих мінералів і низький вміст гумусу.
Глинисті ґрунти (важкі) – дуже щільні, в’язкі, легко злипаються, важкі, складнооброблювані. При перекопуванні такі землі не кришаться, а утворюють великі грудочки, які дуже важко зламати і подрібнити. Глинисті види ґрунтів погано пропускають воду і не утворюють розвиненої капілярної системи, внаслідок чого коріння рослин трудом отримують вологу, необхідну для їх життя.
Кам’янисті ґрунти за визначенням зустрічаються на схилах пагорбів і гір.
Торф’яно-болотні ґрунти складаються з багатих азотом органічних речовин, які часто недоступні для рослин. Ці землі мають критично мало фосфору і мало калію.
Супіщані ґрунти мають багато ознак піщаної землі, але в більш збалансованому співвідношенні, сприятливому в усіх відношеннях для вирощування рослин, будучи проміжним видом ґрунту.
Дерново-підзолисті ґрунти поширені переважно на Поліссі. Вони утворилися в умовах надмірного зволоження під мішаними та сосновими лісами.
Чорноземні ґрунти утворились в лісах в умовах недостатнього зволоження під степовою рослинністю. Це найпоширеніші в Україні типи ґрунтів що займають майже 65% території країни і є її національним багатством.
С запада на восток глубина увеличивается.
Объяснение:
Это связано с особенностями образования континента благодаря движению литосферных плит и извержением вулканов (как наземных, так и подводных).
Посмотрев на физическую карту, можно отметить, что возле Гондураса и Никарагуа цвет вод светло-голубой, значит там глубина от 200 до 500 метров, двигаясь на восток, цвет карты переходит до синего, а затем до темно-синего,, при этом наиболее глубокое место в Карибском море - это его центр. Далее идет незначительный подъем и снова цвет становиться голубым, а затем и светло-голубым. Вокруг мелких островов глубина около 200-300 метров, но в среднем с запада на восток глубина увеличивается, а затем незначительно уменьшается.