Лісова і деревообробна промисловість - сукупність галузей, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку та переробку деревини. З огляду на це, лісопромисловий комплекс включає лісозаготівельну, деревообробну (лісопильну, виробництво меблів, фанери тощо), целюлозно-паперову (виробництво целюлози, паперу, картону та ін.) і лісохімічну (виробництво деревного вугілля, метилового спирту, розчинів тощо) промисловість.
Вологі тропічні широколисті ліси дають зараз майже 50 % деревини, що заготовляється у світі. При цьому в загальній масі використовуваної деревини 55 % припадає на хвойні і 45 % - на листяні породи. Хвойні ліси — це джерело деревини "м'якої", а широколисті — "твердої".
Запаси деревини світу оцінені спеціалістами у 143 млрд м3. Щорічно у світі заготовляється близько 3,5 млрд м3 деревини, а обсяги лісозаготівель при цьому зростають на 50 млн м3. Отже, запаси лісу обмежені, а темпи вирубування зростають. Щороку Земля втрачає 12 млн гектарів лісів. Якщо така тенденція збережеться, то вже через півстоліття на земній кулі не залишиться лісів природного походження.
Характер сировини лісозаготівельної промисловості за останні десятиріччя докорінно змінився. Розширені плантаційні насадження, які замінили природні лісові масиви. Завдяки цьому тепер хвойною деревиною себе забезпечують Німеччина, Франція, Італія, Японія. До штучних насаджень приступили навіть Бразилія і Австралія.
Великими лісозаготівельними країнами є Канада і США. Близько 20 % світового обсягу заготовленої деревини припадає на Росію. Широкомасштабні лісозаготівлі ведуться також у країнах, що розвиваються.
Разом із тим за останнє десятиріччя географія лісозаготівель змінилась. Відомі на весь світ постачальники деревини, зокрема Скандинавські країни, нині імпортують ділову деревину, у тому числі тропічну. Наприклад, Норвегія освоює переробку евкаліпту. Адже у світі існує високий попит на тропічну кольорову сировину (деревину), яку широко використовують для меблевої промисловості і внутрішніх оздоблювальних робіт.
Важливим етапом використання деревини вважається її механічна переробка, зокрема виробництво пиломатеріалів. Щорічно у світі виробляється 500 млн м3 пиломатеріалів. У першу десятку країн, що найбільше виробляють пиломатеріалів, входять США, Канада, Росія, Японія, Китай, Бразилія, Індія, Німеччина, Франція, Швеція.
За масштабами хімічної переробки деревини лідирують дві країни - США і Канада. Вони посідають перші два місця у світі, виробляючи разом половину целюлози (близько 80 млн т). Провідні позиції мають також Японія, Швеція, Фінляндія, Китай, Росія, Бразилія. Так само США є світовим лідером і щодо загального виробництва паперу і картону, а їхні найближчі конкуренти - Японія і Китай. Утім, якщо здійснити перерахунок на одного мешканця, то на першому місці за кількістю виробництва паперу і картону перебувають Фінляндія, Швеція і Канада.
Головними експортерами та імпортерами лісовоі і лісопаперової продукції були і залишаються економічно розвинуті країни.
Географическая оболочка, являясь целостной, неоднородна на разных широтах, на суше и в океане. Благодаря неравномерному поступлению солнечного тепла на земную поверхность географическая оболочка очень разнообразна. Близ экватора, например, где много тепла и влаги, природа отличается богатством живых организмов, более быстро проходящими природными процессами, в полярных областях, наоборот, медленно текущими процессами и бедностью жизни. На одних и тех же широтах природа также может быть различной. Это зависит от рельефа и удаленности от океана. Поэтому географическую оболочку можно разделить на разные по размерам участки, территории или природно-территориальные комплексы (сокращенно природные комплексы, или ПК). Формирование любого природного комплекса происходило длительное время. На суше оно осуществлялось под влиянием взаимодействия компонентов природы: горных пород, климата, воздушных масс, воды, растений, животных, почв. Все компоненты в природном комплексе, как и в географической оболочке, переплетены друг с другом и образуют целостный природный комплекс, в нем также происходит обмен веществ и энергии. Природным комплексом называется участок земной поверхности, который отличается особенностями природных компонентов, находящихся в сложном взаимодействии. Каждый природный комплекс имеет более или менее четко выраженные границы, обладает природным единством, проявляющимся в его внешнем облике (например, лес, болото, горный массив, озеро и т. д.).
Природные комплексы океана, в отличие от суши, состоят из следующих компонентов: воды с растворенными в ней газами, растений и животных, горных пород и рельефа дна. В Мировом океане выделяются крупные природные комплексы - отдельные океаны, менее крупные - моря, заливы, проливы и пр. Кроме того, в океане различают природные комплексы поверхностных слоев воды, различных толщ воды и океанического дна.
Природные комплексы бывают разных размеров. Отличаются: они и по образованию. Очень большие природные комплексы - это материки и океаны. Образование их обусловлено строением земной коры. На материках и океанах выделяют менее крупные комплексы - части материков и океанов. В зависимости от количества солнечного тепла, т. е. от географической широты, бывают природные комплексы экваториальных лесов, тропических пустынь, тайги и т. д. Примерами мелких могут служить, например, овраг, озеро, речная долина, морской залив. А самый большой природный комплекс Земли - географическая оболочка.
Все природные комплексы испытывают на себе огромное влияние человека. Многие из них уже сильно изменены многовековой деятельностью человечества. Человек создал новые природные комплексы: поля, сады, города, парки и др. Такие природные комплексы называются антропогенными (от греч. «антропос» - человек).
1) Река Замбези течёт в юго-восточной части Африки. 2) Исток Замбези находится на северо-западе Замбии, в окружении чёрных болот. Высота над уровнем моря приблизительно составляет 1 500 метров. Река Замбези впадает в Индийский океан. 3) Замбези течёт в юго-западном направлении через Анголу, по границе Намибии, Ботсваны, Замбии и Зимбабве, к Мозамбику. 4) Самой важной питающей артерией Замбези является река Капомбо, дальше по течению ее подпитывают : река Квандо, воды Кафуэ и Ланги (в среднем течении реки Замбези), река Луангву, притоки Саньяти, Шангани и Ханьяни (в более низком течении реки). Немаловажную роль также играют подземные воды и дожди. 5) Обильные летние осадки выпадают в бассейн Замбези, что приводит к большой величине стока, объем которой сильно колеблется по сезонам. Наиболее полноводна Замбези в сезон дождей с ноября по март, после чего происходит быстрое понижение уровня до следующего ноябрьского подъема. 6) Характер течения реки Замбези зависит от ее рельефа: - в верхнем течении (до водопада Виктория) – это спокойная и широкая река, которая в сезон дождей теряется в болотах затопляемой долины; - в средней части (около 240 км от Водопада Виктория) Замбези стремительно течёт через ущелье, встречая на своем пути многочисленные стремнины и пороги. На этом участке урез воды понижается на 250 метров. - в низовьях Замбези много мелей.
Лісова і деревообробна промисловість - сукупність галузей, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку та переробку деревини. З огляду на це, лісопромисловий комплекс включає лісозаготівельну, деревообробну (лісопильну, виробництво меблів, фанери тощо), целюлозно-паперову (виробництво целюлози, паперу, картону та ін.) і лісохімічну (виробництво деревного вугілля, метилового спирту, розчинів тощо) промисловість.
Вологі тропічні широколисті ліси дають зараз майже 50 % деревини, що заготовляється у світі. При цьому в загальній масі використовуваної деревини 55 % припадає на хвойні і 45 % - на листяні породи. Хвойні ліси — це джерело деревини "м'якої", а широколисті — "твердої".
Запаси деревини світу оцінені спеціалістами у 143 млрд м3. Щорічно у світі заготовляється близько 3,5 млрд м3 деревини, а обсяги лісозаготівель при цьому зростають на 50 млн м3. Отже, запаси лісу обмежені, а темпи вирубування зростають. Щороку Земля втрачає 12 млн гектарів лісів. Якщо така тенденція збережеться, то вже через півстоліття на земній кулі не залишиться лісів природного походження.
Характер сировини лісозаготівельної промисловості за останні десятиріччя докорінно змінився. Розширені плантаційні насадження, які замінили природні лісові масиви. Завдяки цьому тепер хвойною деревиною себе забезпечують Німеччина, Франція, Італія, Японія. До штучних насаджень приступили навіть Бразилія і Австралія.
Великими лісозаготівельними країнами є Канада і США. Близько 20 % світового обсягу заготовленої деревини припадає на Росію. Широкомасштабні лісозаготівлі ведуться також у країнах, що розвиваються.
Разом із тим за останнє десятиріччя географія лісозаготівель змінилась. Відомі на весь світ постачальники деревини, зокрема Скандинавські країни, нині імпортують ділову деревину, у тому числі тропічну. Наприклад, Норвегія освоює переробку евкаліпту. Адже у світі існує високий попит на тропічну кольорову сировину (деревину), яку широко використовують для меблевої промисловості і внутрішніх оздоблювальних робіт.
Важливим етапом використання деревини вважається її механічна переробка, зокрема виробництво пиломатеріалів. Щорічно у світі виробляється 500 млн м3 пиломатеріалів. У першу десятку країн, що найбільше виробляють пиломатеріалів, входять США, Канада, Росія, Японія, Китай, Бразилія, Індія, Німеччина, Франція, Швеція.
За масштабами хімічної переробки деревини лідирують дві країни - США і Канада. Вони посідають перші два місця у світі, виробляючи разом половину целюлози (близько 80 млн т). Провідні позиції мають також Японія, Швеція, Фінляндія, Китай, Росія, Бразилія. Так само США є світовим лідером і щодо загального виробництва паперу і картону, а їхні найближчі конкуренти - Японія і Китай. Утім, якщо здійснити перерахунок на одного мешканця, то на першому місці за кількістю виробництва паперу і картону перебувають Фінляндія, Швеція і Канада.
Головними експортерами та імпортерами лісовоі і лісопаперової продукції були і залишаються економічно розвинуті країни.
Джерела інформації:
1.Пестушко В.Ю., Уварова Г.Ш. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень. - К.: Генеза, 2010. - 304 с.: іл.
2. Масляк П.О., Дахно І.І. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч.закл./ За ред. П.О.Масляка. - К.: Вежа, 2003. - 280 с.: іл.
3. Топузов О.М., Тименко Л.В. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. - К.: Зодіак-ЕКО, 2005. - 208 с.: іл.
Объяснение: