Флора Карелии сформировалась недавно — 10—15 тысяч лет назад. Там преобладают хвойные, сосновые и еловые леса. Основные хвойные породы: сосна и ель. Крайне редко встречаются лиственницы. Мелколиственные породы широко распространены в лесах Карелии, это: берёза пушистая, берёза бородавчатая, осина, ольха серая, некоторые виды ивы. Карелия — край ягод, здесь произрастают брусника, черника, голубика, клюква, а также в лесах растут малины. На юге республики обильно растут земляника и смородина. В лесах обычен можжевельник, нередки черёмуха и крушина. Изредка встречается калина красная.
Растения в населённых пунктах:
Среди древесно-кустарниковых растений часто встречаются представители лесной флоры республики: береза пушистая, рябина обыкновенная, черемуха обыкновенная, ивы, осина. Такие породы называются аборигенными. Они могут быть перенесены из леса или оставлены при застройке. Однако большую часть городов и поселков составляют интродуцированные виды, которые не растут в Карелии в естественных условиях. Растения-интродуценты специально выращиваются людьми для озеленения.Травянистая растительность в парках и скверах городов, во дворах домов в целом беднее, чем в естественных сообществах. Преимущественно это неприхотливые растения. Чаще всего в городе встречаются луговые растения ‑ злаки, одуванчик, подорожник, гусиная лапка, лютик, клевера белый и красный, лапчатка..Злаковыми растениями засевают газоны. Другие растения поселяются сами, видовой состав их зависит от условий их жизни ‑ освещенности, степени уплотнения почвы.В сырых, затененных местах в парках, около домов можно встретить мхи, преимущественно зеленые.В поселениях обитают и лишайники: накипные, листоватые и даже кустистые. Накипные проще всего обнаружить на камнях, они имеют вид пятен разного цвета, их невозможно отделить от субстрата, т. к. они прочно с ним срастаются. Листоватые лишайники имеют вид чешуек или лопастных пластинок, довольно легко отделяются от субстрата, чаще всего встречаются на деревьях, а также на почве. Кустистые лишайники действительно напоминают разветвленные кустики, колокольчики, цилиндры, срастающиеся с субстратом только основанием.
До тварин-символів українського народу належать: лелека, ластівка, зозуля, соловейко, півень, бджола, їжак, корова, кінь, коза… Лелека Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека, тобто він є символом народження. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.
Журавелль - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту - відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів. Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури - журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.
Зозуля Зозуля - символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя, тобто Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. Вона може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево - бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься - то чекай доброго врожаю.
Півень Півень (стародавнє Кур) – віщий птах, провісник Зорі і Сонця, дуже шанований усіма слов’янськими народами. Своїм голосним співом, він нібито пробуджує з нічного сну небесне світило, повертаючи на Землю світло дня. Через це в Україні його називають Будимиром. Півень, як і всі інші птахи, вважається «двічі народженим» - спочатку яйце, а потім саме пташеня, а яйце є божественним символом відродження природи і використовується з магічною метою в обрядах, починаючи від Стрітення до Купайла.
Вибери що тобі підходить
характеризує основні форми рельєфу Північної Америки;
- наводить приклади форм рельєфу материка;
- порівнює рельєф Північної і Південної Америки;
- пояснює залежність природи материка від особливостей його рельєфу;
- показує на карті: низовини – Примексиканську, Приатлантичну, Міссісіпську; Лаврентійську височину; рівнини – Центральні, Великі; гори – Кордильєри (г. Мак-Кінлі), Скелясті, Аппалачі.
Геологічна будова
Північна Америка разом з Євразією є залишком давнього материка Північної півкулі – Лавразії, який почав розколюватися на сучасні материки наприкінці мезозойської ери близько 100 млн. років тому.
Тектонічна карта
Найдавнішою й найбільшою за площею тектонічною структурою Північної Америки є докембрійська Північноамериканська платформа – уламок Лавразії. Вона займає північну і центральну частини материка. В результаті розломів від платформи відокремився острів Гренландія. На крайній півночі ділянки платформи прогнулися під масою льодовика і були частково затоплені водою, що призвело до утворення Канадського Арктичного архіпелагу.
На північному сході платформи її кристалічний фундамент виходить на поверхню у вигляді Канадського щита, який за площею є найбільшим у світі. У деяких місцях щит занурюється під води Океану й знову виходить на поверхню на сусідніх островах. Південніше фундамент платформи поступово занурюється під осадовий чохол. Тут будова земної кори ускладнена западинами і потужність осадових порід зростає.
До Північноамериканської давньої платформи в різні геологічні періоди „прибудовувались” інші тектонічні структури.
У палеозої на південному сході материка почалося формування фундаменту молодої платформи, а інтенсивні рухи земної кори сприяли утворенню області складчастості на сході. Крім цього потужна складчастість утворилася на заході Північної Америки внаслідок руху назустріч Північноамериканської та Тихоокеанської літосферних плит.
Завдання: за до тектонічної карти Північної Америки визначте основні тектонічні структури материка:
- Північноамериканська докембрійська платформа (в т.ч. Канадський щит);
- палеозойська платформа;
- каледонської та герцинської складчастість;
- мезозойська та альпійська складчастість.
Рельєф
Рельєф Північної Америки значною мірою визначається геологічною будовою і тісно пов’язаний з її тектонічними структурами. Платформам відповідають різні за висотою рівнини, областям складчастості – гори.
За будовою поверхні на материку можна виділити три частини:
1 – північна і центральна – рівнини;
2 – західна – гірська система Кордильєр.
3 – східна – гори Аппалачі.
Рівнини
Рівнини материка сформувалися на платформах і займають 2/3 поверхні.
Канадському щиту відповідає Лаврентійська височина, яка широкою смугою обрамляє Гудзонову затоку.
В тій частині давньої Північноамериканської платформи, де кристалічний фундамент покритий осадовим чохлом, виникли обширні рівнини.
Объяснение: