Територія України характеризується складною просторовою диференціацією фізико-географічних умов. Геологічна будова і рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ, перебуваючи в складному взаємозв'язку і взаємодії, утворюють природно-територіальні комплекси різного рангу. В основу фізико-географічного районування покладено ландшафтно-генетичний принцип, суть якого полягає в тому, що природно — територіальні комплекси та їх межі виявляють всебічним аналізом взаємозв'язку і взаємодії основних ландшафтостворюючих факторів — сонячної радіації і внутрішньої енергії Землі, процесів, що відбуваються в літосфері, гідросфері, атмосфері та біосфері, а також природних компонентів — літогенної основи, земної поверхні, повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів і біоти (рослинність і тваринний світ).
В межах України по спільності морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтів: рівнинні і гірські.
Основні риси ландшафтної структури території України визначаються її розташуванням переважно в помірному поясі. Лише для південного берега Криму характерні риси субтропічного поясу. Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни, частини Карпатської і Кримську гірські фізико-геогр. країни. У межах Східноєвропейської фізико-географічної країни на тер. республіки по переважанню певних типів і підтипів ландшафтів виділяють три фізико-геогр. зони. За ступенем континентальності клімату, загальним характером рельєфу і історії формування геолого-геоморфологічної основи природних комплексів зони ділять на провінції. У провінціях виділяють фізико-географічні області (по положенню в межах значних оротектонічних елементів); області — у зв'язку з місцевими відмінностями в характері прояву інтенсивності і спрямованості сучасних природних процесів — ділять на фізико-географічні райони.
Вот уже полторы тысячи лет, как под песком и глиной скрылись остатки одного из величайших городов древности. а мы до сих пор вспоминаем его, называя этим именем любой большой и шумный город. это, конечно, потому, что этот город часто упоминается в библии. в переводе с аккадского это имя (бабилу) означает «врата бога». небольшое поселение существовало здесь, на берегах великой реки евфрат, уже в середине 3 тысячелетия до нашей эры. караванные дороги шли вдоль евфрата к побережью средиземного моря. вниз по течению реки двигались суда, направляющиеся к старым шумерским южного двуречья. через тигр, соединенный с евфратом каналом, проходил путь к ашшуру и горам загроса, богатым лесом и ценными камня. в начале 19 века до н. э. в месопотамии образовалось небольшое государство с центром в вавилоне, правителям которого суждено создать здесь единую великую державу. самым могучим царем древнего вавилона был хаммурапи (правил в 1792–1750 годах до н. он покорил все соседние враждебные вавилону царства, построил множество дворцов, храмов и каналов. но более всего царь прославился созданием собрания законов. это самое древнее собрание законов из тех, что мы знаем. месопотамские писцы продолжали переписывать и изучать законы хаммурапи много веков спустя после падения созданной им великой державы. потомки хаммурапи правили в вавилоне более ста лет. затем началась эпоха вражеских нашествий. но город отстраивался, жил и развивался. в 8 веке до н. э. вавилон был завоеван ассирией. царь асархаддон (680–669 до н. э.) не желал превращать в пустыню подвластные ему земли: стремясь загладить зло, принесенное его отцом, царь вернул на родину некогда угнанных в ассирию жителей вавилона. но ассирия пала, а в вавилоне с 612 года до н. э. начала править халдейская династия. крупнейшим царем был навуходоносор ii. в 586 году до н. э. после 18-месячной осады войска навуходоносора взяли столицу древнего израиля, иерусалим. жители города были уведены в месопотамию. для иудеев наступил трагический период вавилонского пленения. тысячи угнанных в вавилонию пленных и постоянный приток дани, собираемой с покоренных земель, дали возможность навуходоносору создавать невиданные постройки, снискавшие его столице славу одного из чудес света (висячие сады семирамиды). но уже взошла звезда новой державы, персии. 29 октября 539 года до н. э. кир великий захватил вавилонское царство, а народы, переселенные туда, вернул на родину. в 331 году до нашей эры в город вступили войска александра македонского, который объявил вавилон столицей своей будущей мировой державы. но после смерти александра эти земли вошли в державу полководца селевка. селевк построил город селевкию на реке тигр и переселил туда многих вавилонян. в дальнейшем вавилон тихо угасал, лишившись своего торгового значения. после арабского завоевания в 7 веке н. э. была разрушена система каналов. плодородные почвы стали пустынными, и осталась лишь небольшая деревушка. в середине 5 века до н. э., менее чем сто лет после завоевания месопотамии киром персидским, вавилон посетил греческий и путешественник геродот. геродот назвал вавилон самым красивым из всех городов, какие ему довелось увидеть. город был окружен глубоким, полным воды рвом и высокой стеной, построенной из обожженного кирпича. стены по краям были защищены башнями и столь широки сверху, что по ним могла проехать четверка лошадей. геродота поразил громадный храм, построенный как башня из восьми ярусов; вокруг них шли марши наружных лестниц, устремленные к расположенному на самой вершине башни — святилищу бога мардука. этот храм, наверное, поразил и древних иудеев, которые описали его в библии как вавилонскую башню.
Територія України характеризується складною просторовою диференціацією фізико-географічних умов. Геологічна будова і рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ, перебуваючи в складному взаємозв'язку і взаємодії, утворюють природно-територіальні комплекси різного рангу. В основу фізико-географічного районування покладено ландшафтно-генетичний принцип, суть якого полягає в тому, що природно — територіальні комплекси та їх межі виявляють всебічним аналізом взаємозв'язку і взаємодії основних ландшафтостворюючих факторів — сонячної радіації і внутрішньої енергії Землі, процесів, що відбуваються в літосфері, гідросфері, атмосфері та біосфері, а також природних компонентів — літогенної основи, земної поверхні, повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів і біоти (рослинність і тваринний світ).
В межах України по спільності морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтів: рівнинні і гірські.
Основні риси ландшафтної структури території України визначаються її розташуванням переважно в помірному поясі. Лише для південного берега Криму характерні риси субтропічного поясу. Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни, частини Карпатської і Кримську гірські фізико-геогр. країни. У межах Східноєвропейської фізико-географічної країни на тер. республіки по переважанню певних типів і підтипів ландшафтів виділяють три фізико-геогр. зони. За ступенем континентальності клімату, загальним характером рельєфу і історії формування геолого-геоморфологічної основи природних комплексів зони ділять на провінції. У провінціях виділяють фізико-географічні області (по положенню в межах значних оротектонічних елементів); області — у зв'язку з місцевими відмінностями в характері прояву інтенсивності і спрямованості сучасних природних процесів — ділять на фізико-географічні райони.
Объяснение:
вот держи