Река:Волга
Объяснение:
Волга – це найбільша річка в Європі. Вона по праву вважається національним надбанням Росії. Про протяжності вона займає 16-е місце в світі, в Росії 5-е. Довжина Волги становить 3700 км. У неї багато приток, найвідомішими з них є Кама і Ока.
Як і всі ріки, Волга починається з маленького струмочка. Її витік розташувався біля села Волговерховє серед боліт і лісів. По обидва боки в неї впадають притоки, від яких річка стає повноводнішою і перетворюється в могутню велику ріку. Місце, куди впадає річка Волга – це Каспійське море.
Цікаві факти:
Коли на Волзі побудували водосховища, то її довжина укоротилася на 160 км.
На річці живуть пелікани і фламінго і ростуть лотоси.
Вона є батьківщиною бурлацької професії.
Гідроелектростанції, розташовані на Волзі, повністю забезпечують електрикою всі прилеглі міста.
65 з 100 найбільш забруднених російських міст розташовані в басейні Волги.
В її дельті заснований Астраханський біосферний заповідник.
В Беларуси созданы и функционируют горнодобывающая, нефтедобывающая и нефтеперерабатывающая промышленность, промышленность по производству калийных и карбонатных удобрений, строительных материалов и др. Добывают нефть, бурый уголь, торф, агрохимической сырье - калийные и каменные соли, сапропели, доломит для производства известняковых удобрений, сырье для производства цемента и извести, добывают и облицовочный камень, пески строительные, силикатные, песчано-гравийные смеси, глины керамические, огнеупорные и для производства легких заполнителей, а также формовочные пески и глины, пресные и минеральные подземные воды. Пока не разрабатывают месторождения железной руды, редких металлов, горючих сланцев, фосфоритов, цеолитов, гипса, комплексные месторождения алюминиевой и содовой сырья и проч. Есть перспективы разработки угольных, сланцевых и рудных месторождений.
За счет разработки собственных месторождений минерального сырья Беларусь в 2000 г. обеспечивала годовая добыча 1,9 млн. т. нефти, 5 млн. т. торфа, 3,4 млн. т. оксидов калия, 200 тыс. т. поваренной соли, 3 млн т доломита, 4,5 млн т цементного сырья, 500 тыс. т. мела для производства извести, 3,1 млн. м^3 камня, 11 млн м^3 песков и песчано-гравийных материалов, 2 млн. м^3 глинистого сырья для производства кирпича и легких заполнителей, 170 тыс. т. стекольных песков, 500 тыс. т. формовочных песков, свыше 1 000 млн м^3 пресных подземных и 350 тыс. м. - минеральных вод.
Объяснение:
^ - это степень.
Начинается на возвышенности или в горах. В верхнем течении река имеет крутые берега, быструю скорость потока, в силу большого перепада высот. А также малые глубины.
В среднем течении берега становятся менее крутыми, скорость потока падает, глубина и ширина реки увеличиваются. Река становится спокойнее.
Нижнее течение - низкие берега, вполне возможно - заболоченные, большие глубины, скорость потока невысокая. Русло может ветвиться и образовывать дельту.
Именно так выглядят большинство крупных рек. Нил, Амазонка, Волга, Кубань, Дунай.
Но есть реки, которые в данную схему не вписываются. Одна из них протекает в России, в Вологодской области.
Река Сухона (ударение на первый слог!). Вытекает из Кубенского озера. Притом, заметьте - двумя рукавами! Северный рукав - это собственно Сухона. Южнее - Большой Пучкас, который впоследствии впадает в основное русло. Поэтому исток Сухоны больше похож на дельту реки, чем на её начало.
В верхнем течении Сухона протекает по Присухонской низине - ровной, заболоченной местности. Следовательно - и берега реки совсем невысокие. Скорость течения невелика из-за низкого перепада высот.
В среднем течении вроде бы всё становится на свои места. Глубина увеличивается, берега умеренно высокие, скорость течения возрастает.
Но дальше идёт нижнее течение, в котором опять всё не так. Берега высокие и крутые, течение быстрое. Снова всё наоборот.
Объяснение:
Лена— найбільша річка Північно-Східного Сибіру, впадає в Море Лаптєвих. . Довжина річки — 4400 км[1], площа басейну 2490 тисяч км². Річка тече територією Іркутської області і Якутії, частина Ленських приток відносяться до Забайкальського краю, республіки Бурятії, Амурської області, Красноярського і Хабаровського краю. Джерело Лени розташоване в північно-західних схилах Байкальського хребта, у десятку кілометрів від озера Байкал. Вся верхня течія Лени (до Вітіма), тобто майже третя частина її довжини, припадає на гірське Предбайкалля. До середньої течії відносять її відрізок між гирлами річок Вітім й Алдан, довжиною 1415 км. Біля впадання Вітіма Лена вступає в межі Якутії й протікає по ній до самого гирла. Прийнявши Вітім, Лена перетворюється в велику багатоводну річку. Глибини зростають до 10-12 м, русло розширюється, і в ньому з'являються численні острови, долина розширюється до 20-30 км. Долина асиметрична: лівий схил пологий; правий, прямує північним краєм Патомського нагір'я, крутіше й вище. По обох схилах ростуть густі хвойні ліси, лише іноді змінювані луками. Від Олекми до Алдану Лена не має жодного значного притоку. Більше 500 км Лена тече в глибокій і вузькій долині, врізаної у вапняки. Нижче селища Покровська долина Лени різко розширюється. Сильно сповільнюється швидкість течії — вона ніде не перевищує 1,3 м/с, а здебільшого падає до 0,5-0,7 м/с. Тільки заплава має ширину 5-7, а місцями й 15 км, а вся долина має ширину 20 і більше кілометрів. Нижче Якутська Лена приймає дві головні свої притоки — Алдан і Вілюй. Тепер це гігантський водний потік; навіть там, де вона йде одним руслом, її ширина доходить до 10 км, а глибина перевищує 16-20 м. Там же, де островів багато, Лена розливається на 20-30 км. Берега річки суворі й безлюдні. Населені пункти дуже рідкі. У нижній течії Лени її басейн дуже вузький: зі сходу наступають відроги Верхоянського хребту — вододілу річок Лени і Яни, із заходу незначні височини Середньосибірського плоскогір'я розділяють басейни Лени й Оленека. Нижче села Булун річку стискають підходящі до неї зовсім близько хребти Хараулах зі сходу й Чекановського із заходу. дельта річки, вид з космосу