а. Граничит с Россией, Азербайджаном, Ираном, Киргизией, Китаем, Туркменистан ом и Узбекистаном.
b. Протяжённость ж/д > 15 тыс. км. 16 стыковых пунктов (11 с Россией, 2 с Узбекистаном, 1 с Киргизией, 2 с Китаем) соединяют железнодорожную систему Казахстана с соседними государствами.
Казахстане имеется 22 крупных аэропорта, из которых 14 обслуживают международные перевозки.
c. Казахстан протянулся от Каспийского моря и нижней Волги до Алтая, с запада на восток — на 3 тыс. км и с севера на юг, от границ России до границ среднеазиатских государств — более 1500 км (9-е место по площади в мире). Казахстан имеет очень длинную (7200 км) границу на севере. На западе Казахстан имеет выход к Каспийскому морю. Казахстан расположен на пересечении транспортно-торговых путей, которые обеспечивают связь стран Центральной Азии с Россией, европейскими странами и Закавказьем.
d. Среди стран СНГ на долю Казахстана приходится 90% общих запасов хромитов, 60% вольфрама, 50% свинца, 40% цинка и меди, 30% бокситов, 25% фосфоритов, 15% железной руды, более 10% угля. В Западном регионе сосредоточены значительные запасы нефти и газа.
Надходження сонячної енергії, яка нагріває земну поверхню, відбувається тільки влітку, коли встановлюється полярний день. Проте підстилаюча поверхня Антарктиди не нагрівається. Це зумовлено тим, що майже 90% сонячної енергії крижана білосніжна поверхня материка відбиває назад у космічний простір. Узимку, коли настає полярна ніч, сонячна енергія взагалі майже не надходить, середня температура тоді сягає -60°C.
Середньомісячні температури в глибині континенту від -20°C до -70°C; найвища у прибережній зоні -11,6°C (станція Оаза). На російській станції "Восток" було зафіксовано найнижчу температуру в світі -89,2°С. Температура -40° можлива протягом усього року.
Постійне холодне важке повітря спричиняє над Антарктидою область високого атмосферного тиску із низхідними потоками. З льодового купола в центрі материка маси холодного важкого повітря стікають до країв, утворюючи дуже сильні стокові вітри. Антарктичні повітряні маси, що формуються там, вирізняються не тільки низькими температурами, а й дивовижною прозорістю та сухістю. Прозоре повітря і відсутність хмарності сприяють подальшому охолодженню поверхні, оскільки не затримують тепло.
Незначні опади – у середньому 200 мм на рік (це приблизно так, як у пустелі Сахара) – Антарктида отримує у твердому стані. Річні суми опадів у прибережній смузі досягають 500-600 мм, а у внутрішніх частинах материка 100-150 мм.
На материку виділяють два кліматичних пояси: антарктичний і субантарктичний.
Антарктичний кліматичний пояс. Враховуючи поступову зміну кількісних показників кліматичних умов від центра материка до його окраїн, в антарктичному поясі можна виділити такі кліматичні області: в центрі материка, на висоті понад 2800 м область Центрального (високогірного) антарктичного плато, а навколо неї послідовно - область антарктичного схилу та область антарктичного узбережжя.
Кожна із зазначених кліматичних областей має свій комплекс кліматичних показників.
Так, для області центрального (високогірного) антарктичного плато характерні інтенсивні інверсії, під час яких мінімальні температури досягають -88°С. Середні місячні температури взимку в деяких районах області становлять від -50 °С до -75 °С. Влітку середні місячні температури також від'ємні, причому часто нижчі від -40 °С.
Середня річна кількість атмосферних опадів у кліматичній області високогірного антарктичного плато становить від 35 до 90 мм. Це зумовлено значними висотами, малими запасами вологи в повітрі при низьких температурах і рідкими циклонами на материку. Всі ці причини сприяють також слабким вітрам.
Над центральними районами Антарктиди, у вільній атмосфері бувають температури до -90°С. На висоти 1500-2000 м у центральні райони Антарктиди зрідка потрапляє морське повітря, що супроводжується атмосферними опадами.
У кліматичній області антарктичного схилу переважають великі стокові вітри з хуртовинами, що зумовлюється охолодженням атмосфери над льодовиковим покривом