Геополитика (географическая политика; др.-греч. γῆ — земля, πολιτική — государственные или общественные дела), Мировая политика — направление политической мысли, концепция о контроле над территорией, о закономерностях распределения и перераспределения сфер влияния (центров силы) различных государств и межгосударственных объединений[1].
Геополитика относится к роду общественно-географических наук, является частью политической географии. Она представляет собой дисциплину, расположенную на пересечении двух наук — политологии и социологии. Двойственный характер геополитики, её метода, терминологии и инструментария послужил причиной того, что она долгое время не могла найти себе места среди классических академических дисциплин, что почти на столетие замедлило её полноценную институционализацию[2]. Различают традиционную геополитику, новую геополитику (геоэкономику) и новейшую геополитику (геофилософию)[3]. Традиционная геополитика делает акцент на военно-политическую мощь государства и доминирующую роль географических факторов в захвате чужих территорий, являясь (по Хаусхоферу) „географическим разумом“ государства[4]. Геоэкономика, в отличие от традиционной геополитики, делает акцент на экономической мощи государства. Новейшая геополитика, в которой доминирует сила духа над военной и экономической мощью преодолению традиционного географического и экономического детерминизма за счёт расширения базисных факторов, определяющих поведение государств в международных отношениях.
Для современной геополитической теории большое значение имеет изучение форм контроля над пространством с учётом технологических возможностей, которыми обладают государства (формы такого контроля: политический, военный, экономический, цивилизационный, коммуникационный, демографический, информационный).
Основные тенденции развития мирового политического процесса:
Процесс глобализации, заключающийся в универсализации и целостности мира, открытости границ;
Нарастание движения антиглобализма;
Процесс формирования многополюсного мира, где влияние имеет не пара-тройка крупных стран, а множество.
Объяснение:
Автомобілебудування - одна з провідних галузей машинобудування, яка істотно впливає не лише на розвиток машинобудування в цілому, але і на темпи і напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства. Автомобілебудування є матеріальною основою технічного переозброєння економіки.
Науково-технічний прогрес
+Науково-технічний прогрес прискорює накопичення капіталу, що у свою чергу сприяє підвищенню попиту на виробництва, передусім на машини і устаткування. Одним з наслідків науково-технічної революції є швидкий моральний знос ів виробництва. Технічний прогрес спонукає усе більш часту зміну типів і моделей виробів. Моделі продукції старіють і міняються значно раніше, ніж зношуються знаряддя праці, спеціально спроектовані для виготовлення цього виробу. Істотно росте питома вага серійного, а іноді і дрібносерійного випуску. Наприклад, в США 85-90% найменувань машин запускається у виробництво партіями не більше 25 штук. Велике значення в сучасній промисловості - і передусім в автомобілебудуванні - має проблема гнучкості, яку можна зарахувати до перших рядів економічних проблем технічного прогресу.
1. Тундра - Д;
2. Тайга - А;
3. Широколистяні ліси - Г;
4. Вічнозелені твердолистяні ліси й чагари - Б.