1.Южную Америку открыл Х. Колумб.
2. Южную Америку омывают:два океана и одно море.
3. Материк Южная Америка расположен в следующих климатических поясах: умеренный, субтропический южный, тропический, экваториальный,субэкваториальный.
4. Сколько полушарий Земли охватывает Южная Америка? Два.
5. По особенностям рельефа территория Южной Америки может быть разделена на равнинно-плоскогорный Восток и высокогорный Запад.
6. Наиболее обширные плоскогорья размещаются на востоке материка.
7. Крупнейшие в мире месторождения медных руд, а также молибденовых, оловянных, серебряных и др. полиметаллов образовались в результате внедрения магмы в осадочные породы в Андах.
8. Умеренный климатический пояс получает развитие в южной части материка.
9. Большая часть Южной Америки расположена в субэкваториальном климатическом поясе.
10. На большей части материка средние месячные температуры изменяются от +10° - +12° до +27° - +28°
11. На большей части материка количество осадков за год составляет от 2 000 до 3 000 мм.
12. Густота речной сети, полноводность рек и режим рек определяет распределение осадков на материке.
13. Самым высоким в мире является водопад Анхель на одном из притоков р. Ориноко.
14. Самым крупным высокогорным озером в мире является Титикака.
15. Сколько природных зон выделяется на материке?8.
16. Определите природную зону по следующим особенностям природных компонентов.
Влажный субтропический климат. Плодородные красновато-чёрные почвы. Травы, среди которых преобладают ковыли, дикое просо и др.Это степь или пампа.
17. Установите соответствие между позициями, обозначенными цифрами и буквами.
Объекты-названия:
А) сельва-труднопроходимый, влажный вечнозелёный лес
Б) кайман-вид крокодилов
В) гевея-дерево каучуконос
Г) тукан-птица
18. Большинство населения Южной Америки говорит на испанском языке.
19. Самые большие по площади страны лежат в пределах равнинного востока Бразилия.
20. Выход к океанам имеют все страны, кроме двух.
Объяснение:
Лі́сохімі́чна промисло́вість — галузь лісової промисловості, що об'єднує виробництва, основані на хімічній переробці деревини. До лісохімічної промисловості належать: суха перегонка деревини, вуглевипалювання й різні види каніфольно-скипидарних виробництв.
Основна продукція: деревне вугілля, оцтова кислота, метиловий спирт, деревна смола, деревний генераторний газ, деревнооцтовий порошок, ефіри, деревноспиртові розчинники, формалін, деревносмоляні антиокислювачі, флотаційні масла, каніфоль, скипидар, різні види ефірної олії тощо. Продукція широко використовується в різних галузях народного господарства. Сировиною є переважно соснові пеньки, живиця сосни, дров'яна деревина листяних порід, деревні відходи деревообробної промисловості, а також деякі продукти сульфатно-целюлозного виробництва. В Росії лісохімічна переробка деревини, зокрема смолокуріння й вуглевипалювання, відома з 12 ст. У 1913 році була представлена дрібними підприємствами з вуглевипалювання, дьогтекуріння, смолокуріння, сухої перегонки деревини тощо. В СРСР лісохімічна промисловість була потужною галуззю, яка виробляла понад 50 найменувань продукції. В Україні перші лісохімічні промислові підприємства виникли у 2-й пол. 19 ст. Значного розвитку ця галузь набула в післявоєнні роки. В 1978 в республіці діяло 6 спеціалізованих підприємств: Великобичківський лісохімічний комбінат імені І. П. Локоти, Перечинський лісохімічний комбінат, Свалявський лісохімічний комбінат, а також Вигодський дослідний лісокомбінат, Коростенський і Славутський лісохімічні комбінати. У 1978 з республіці було вироблено 37,8 тис. т деревного вугілля з листяних порід, 4,2 тис. т оцтової кислоти (100%-ної), 30 тис. т формаліну, 9,2 тис. т етилацетату, 7,8 тис. т деревної смоли. На підприємствах встановлено найновіше устаткування, багато виробничих процесів механізовано й автоматизовано[1].