Во-первых, сфера биотехнологий КНР притягивает огромные объемы инвестиций, в том числе иностранных, что позволяет не только проводить полномасштабную кадровую подготовку и переманивать зарубежных специалистов, но и обеспечивать работников сферы необходимым современным оборудованием. Таким образом, вложения в развитие биотехнологий неминуемо окупаются и повышают международный престиж китайской науки.
Во-вторых, первостепенный упор делается на исследования, касающиеся проблем онкологии, ВИЧ/СПИДа, деторождения, трансплантации органов. Данные направления вызывают безусловный интерес мирового медицинского сообщества ввиду нарастающей потребности в поиске новых лечения сопутствующих
болезней, снижения их распространения и так далее.
В-третьих, китайские ученые имеют достаточно обширное поле для экспериментов, обусловленное уверенностью подопытных пациентов в
положительном конечном результате. Помимо возможности опробовать на себе передовые достижения медицины, им также предоставляются денежные выплаты, страховые гарантии и шанс
войти в мировую историю, что несомненно привлекает многих китайцев.
В-четвертых, в Китае получить разрешение на генетические эксперименты гораздо проще, чем во многих других странах.
Таким образом, развитие биотехнологий в КНР не сдерживается какими-либо внешними или внутренними факторами, и ученые имеют возможность проводить полномасштабные исследования и эксперименты. Однако, говоря о вседозволенности и доступности биотехнологий в Поднебесной, важно иметь представление и о недостатках такой системы: далеко не каждыйэксперимент завершается успехом, особенно в тех случаях, когда речь идет о махинациях с генами и человеческой жизнью.
Північна Америка багата водами. Їй належать найдовша річкова система Землі - річка Міссісіпі з Міссурі, і найбільше скупчення прісної води у Великих озерах. Середній річний стік річок Північної Америки - 8200 км2. Але зрошена вона нерівномірно, що пов'язано в першу чергу з кліматичними й орографічними умовами. Найбільша частина води надходить в Атлантичний океан.
У басейні Атлантичного океану річкова мережа густа, ріки досягають значної довжини. Річки тихоокеанського басейну коротші; у північній, сильно зволоженій частині мають значну водність. Їм властиве велике падіння, нерідко бурхливою течією річки утворюють глибокі ущелини і каньйони. Найбільші річки цього басейну - Юкон, Колумбія і Колорадо.
Басейн Північного Льодовитого океану має слабко розвинену систему стоку, проте багатий озерами, болотами, Найбільша річкова система: річок Фінлі - Піс-Рівер - Невільнича - Маккензі.
Загальні запаси гідроенергії материка близько 200 Гвт. За режимом живлення річки належать до 4 типів: переважно дощового, сніжно-дощового, льодовикового і ґрунтового живлення.
Північна частина материка, що піддавалася заледенінню, багата озерами льодовиково-тектонічного походження. У їхньому числі Великі озера, Вінніпег, Вінніпегосис, Манітоба, Велике Невільниче озеро, Велике Ведмеже озеро, Оленяче озеро та інші.
У Центральній Америці (у Нікарагуанській балці) розташовані великі тектонічні озера Нікарагуа і Манагуа, У Великому Басейні є реліктові озера, що збереглися від вологої епохи плейстоцену; найбільше з них - Велике Солоне озеро. На берегових низовинах багато озер лагунового походження. У багатьох районах Кордильєр (на Алясці, у Каскадних горах, у Мексиці, Центральній Америці) знаходяться вулканічні озера