Забру́днення ґрунті́в — вид антропогенної трансформації ґрунтів, при якій вміст хімічних речовин у ґрунтах, які піддаються антропогенному впливу, перевищує природний регіональний рівень їх вмісту у ґрунтах.
Розрізняють три ступені забруднення, що вимагають наступних дій:
профілактика,
перебудова,
припинення використання ґрунтів.
При надходженні в ґрунти доз важких металів, що не обумовлюють перевищень гранично допустимих концентрацій (ГДК), рекомендується проведення профілактичних заходів та здійснення моніторингу стану ґрунтів і рослин.
У тих випадках, коли в ґрунтах і в деяких рослинах перевищуються ГДК та є небезпека для здоров'я людей, рекомендується застосовувати меліоративні, агрономічні, селекційні заходи та розробляти організацію раціонального використання забруднених земель. Для зменшення рухомості важких металів і переходу їх до фітоценозів кислі ґрунти вапнують, лужні гіпсують, використовують фосфорні і органічні добрива, вносять іонообмінні речовини (цеоліти, гранули полістиролу, кремнійорганічні сполуки), підбирають рослини, які найменш вбирають важкі метали, наприклад — льон, конопля.
Найбільш забруднені ґрунти відводять під залісення. Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України, власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, зобов'язані здійснювати захист земель від забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами. Для цього необхідно знати їх просторовий розподіл в межах відповідних земельних масивів. Традиційно це завдання вирішується шляхом відбору деякої кількості проб ґрунту та зразків фітоценозів в межах кожного з них для подальшого аналізу, наприклад, рентгено-флуоресцентним методом. Необхідна кількість проб, зазвичай, визначається для кожного випадку з вимог задоволення умовам репрезентативності їх статистик.
Заходи з охорони ґрунтів від переосушення здійснюються в межах робіт з гідротехнічної меліорації земель та меліоративного землеробства шляхом унормування режимів водорегулювання, структури землекористування та інших заходів, що передбачають збереження вологи в ґрунто-підґрунтовій товщі відповідно до природного
Гора Эверест, она же Джомолунгма — высочайшая горная вершина, её высота — 8 848 метров. Частично входит в состав национального непальского парка «Сагарматха».
или:
Гора Эверест является высочайшей вершиной земного шара и находится в Гималаях. Ее высота — 8848 м. Гора разделена границей Непала и Китая (Тибетский автономный район), однако ее вершина лежит на территории Китая. Эверест имеет форму пирамиды.
Или:
Расположена в Гималаях, в хребте Махалангур-Химал (в части, называемой Кхумбу-Гимал). Южная вершина (8760 м) лежит на границе Непала и Тибетского автономного района (Китай), Северная (главная) вершина (8848 м) расположена на территории Китая. Эверест имеет форму трёхгранной пирамиды, южный склон более крутой. На южном склоне и рёбрах снег и фирн не удерживаются, вследствие чего они обнажены. Высота Северо-восточного плеча 8393 м. Высота от подножия до вершины около 3550 м. Вершина состоит в основном из осадочных отложений. С юга Эверест соединяется перевалом Южное седло (7906 м) с Лхоцзе (8516 м), называемой иногда Южной вершиной. С севера круто спадающее остро заточенное Северное седло (7020 м) соединяет Эверест с Северной вершиной — Чангзе (7543 м). На восток круто обрывается непроходимая восточная стена Кангашунг (3350 м). С массива во все стороны стекают ледники, оканчивающиеся на высоте около 5 км
(3 вариант,довольно большой для 5 класса,советую брать другие. но в 3 по подробнее)
извиняюсь за ошибки