Ічна характеристика південної америкиплан1. загальні відомості та фізико-ічне положення2. дослідження та освоєння3. рельєф і корисні копалини4. клімат5. внутрішні води6. природні зони7. населення і політична карта8. літературазагальні відомості та фізико-ічне положенняплоща південної америки з прилеглими островами & mdash; фолклендські (мальвінські), галапагос та інші & mdash; близько 18 млн км2. за площею вона посідав четверте місце серед материків землі.південна америка розміщена головним чином південніше екватора і тільки незначна частина материка лежить у північній півкулі. крайня північна точка & mdash; мис ґальїнас (12°25' пн. ш., 71°35'зх. південна & mdash; мис фро-уерд (53°54'пд. ш., 71°18/зх. що розташована на материку в маґеллановій протоці. південна америка повністю лежить у західній півкулі. крайньою західною точкою материка є мис па-риньяс (4°55' пн. ш., 81°20' зх. східною & mdash; мис кабу-бранку (7°09' пн. ш., 34°46' зх. івденна америка на півночі омивається карибським морем атлантичного океану, на сході & mdash; атлантичним, на заході & mdash; тихим океаном. береги південної америки порізані слабо, тільки на південно-західному узбережжі є вузькі затоки, а на східному & mdash; затоки в гирлах річок. найбільшою серед них є ла-плата. найбільший великий острів & mdash; вогняна земля, що розташований на крайньому півдні, відокремлюється від материка маґеллановою протокою. крайня південна острівна точка південної америки & mdash; мис горн & mdash; розташована на березі найширшої у світі протоки дрейка, якою материк відокремлюється від антарктиди. багато островів є тільки на півдні.більша частина південної америки розміщена в жаркому тепловому поясі.максимальної ширини (5150 км) південна америка досягає біля 5& mdash; 8° пд. щ. але вже у субтропіках вона звужується і на південь від 50° пд. ш. не перевищує 400 км. протяжність материка з півночі на південь & mdash; 7362 км (66°).дослідження та освоєнняіснує ряд гіпотез, переказів і документів про плавання до берегів америки жителів африки і європи. відкриття островів вест-індії і материка південна америка (1492 р.) належить x. ко-лумбу. думку про те, що нові землі, відкриті колумбом, є не західними берегами індії, а новою частиною світу, вперше висловив італійський мореплавець а. веспуччі. пізніше на честь веспуччі вся частина світу дістала назву америка. слідом за мандрівниками в нові землі ринули іспанські і португальські завойовники, перетворивши згодом материк на свої колоніальні володіння.для ічної науки справжнім відкриттям південної америки були експедиції німецького і мандрівника а. гумбольдта (1769& mdash; 1859 рр). а. гумбольдт склав першу геологічну карту материка, описав холодну течію біля західних берегів, пояснив її значення для клімату прибережних районів. вивчаючи природу анд,
По водообеспеченности Северные материки занимают среднее положение между самым влажным континентом — Южной Америкой и сухими — Африкой и Австралией. Слой стока с территории Евразии составляет около 300 мм в год, Северной Америки — 330 мм. Этот показатель для Южной Америки — 580 мм, для Африки — примерно 180 мм. Как видно, величины стока Северных материков близки между собой и значительно отличаются от показателей Южных континентов. Это объясняется, по-видимому, сходством климатических условий и говорит о важной роли климатов в формировании стока. Существенное значение для особенностей внутренних вод имеют также строение поверхности и история развития природы.Величины стока распределяются по территории материков неравномерно. Особенно это характерно для Евразии и в наибольшей степени — для ее азиатской части.Слой стока на некоторых участках суши достигает 1500-2000 мм в год (в муссонных областях Южной Азии), а местами сток почти отсутствует или величины его ничтожны (в Аравии, во внутренних котловинах Центральной Азии). Районы с годовым слоем стока менее 50 мм занимают огромные территории (вся Средняя и Центральная Азия, бассейн нижнего Инда, Аравия, Иранское нагорье и др.). В Северной Америке сток распределяется более равномерно, хотя есть небольшие районы, где сток велик (более 1500 мм в год — на северо-западе) и мал (менее 50 мм в год — на юго-западе во внутренних котловинах Кордильерской горной системы). На большей части территории материка величина слоя стока составляет 200-600 мм в год.Неравномерность распределения поверхностного стока зависит и от разного количества выпадающих осадков, и от коэффициента увлажнения, связанного с соотношением осадков и испаряемости, и от строения поверхности суши. Так, в Евразии, для которой характерен котловинный рельеф, более 30% площади приходится на области внутреннего стока.Среди котловин немало таких, которые практически лишены поверхностных вод, кроме соленых озер с непостоянным объемом воды. Однако области внутреннего стока есть и в районах с достаточным увлажнением. Например, значительная северная часть бассейна Каспийского моря-озера находится в области влажного и слабо засушливого климата. Здесь густая сеть рек бассейна верхней и средней Волги.В Северной Америке бессточных районов очень мало, они составляют всего несколько процентов территории материка и расположены во внутренних котловинах Кордильерской системы и Мексиканского нагорья.Обширные площади в пределах Северных материков занимают карстующиеся породы. В этих районах поверхностный сток в значительной степени переходит в подземный. Своеобразные условия формирования, циркуляции и режима подземных и поверхностных вод складываются в областях распространения многолетней мерзлоты, которые на Северных материках занимают огромные территории.
1. Что такое Рельеф
2. Основные формы рельефа Земли
3. Равнины
4. Горы