ТРАДИЦИИ НАРОДОВ МИРА ДЛЯ ДЕТЕЙ На нашей планете проживает около 3 тысяч разных народов и народностей. Каждый народ имеет свои особые традиции. Некоторые из них очень непривычные для нас, русских. Говоря «да» мы привыкли кивать головой. А вот болгары и албанцы делают наоборот. Чтобы подтвердить сказанное, они махают головой из стороны в сторону. Кивок означает «нет». В России число 13 считается несчастливым, особенно если это дата, припадающая на пятницу. Такой день в шутку называют «днем нечистой силы». В Испании неприятностей ждут не в пятницу, а во вторник тринадцатого. В некоторых странах недобрым числом считают шестерку. В Китае это четверка. Там в некоторых домах даже нет четвертого этажа. После третьего идет сразу пятый. Мужчины в России здороваются пожатием рук. И это тоже древний обычай. Так наши предки показывали друг другу, что в руках у них нет оружия или камня. В Японии рукопожатия не приняты. Их заменяют поклоны. В Индии в знак приветствия ладони подносят к подбородку, как для молитвы, и, покачивая головой, произносят «намасте». Эскимосы при встрече трутся носами. Из-за холода у них открыто только лицо.
ТРАДИЦИИ И ОБЫЧАИ, СВЯЗАННЫЕ С ДЕТЬМИ С рождением и воспитанием детей связано много традиций: Туркменские девочки в возрасте 9-10 лет проходят обряд заплетания кос. Им расплетают две косы и делают 20 маленьких косичек. С этого дня они считаются взрослыми. Меняется также наряд. У казахов существует обычай «разрезания пут». Когда малыш делает свои первые шаги, его ножки обвязывают шнурком. Разрезать его доверяют почтенному многодетному человеку. Обряд сопровождается песнями и пожеланиями твердо стоять на ногах и уверенно идти по жизни. Индийцы сбрасывают своих новорожденных детей с 15-ти метровой башни. Они падают на натянутый внизу тент. Народ верит, что после этого дети становятся удачливыми.
ПРИЕМ ПИЩИ Для нас привычно завтракать и обедать, сидя за столом, а пищу брать ложкой и вилкой из тарелки. Но так едят не все. Китайцы и некоторые другие восточные народы вместо ложки и вилки используют палочки. У азиатов также принято есть, сидя на полу или на невысоких подушках. В Индии едят руками. Точнее одной рукой – правой.
НАЦИОНАЛЬНЫЕ БЛЮДА У разных народов своя любимая еда. Индийская кухня отличается обилием разных пряностей. Блюда у них очень острые. Мясу индийцы предпочитают крупы, овощи и фрукты. Японцы кушают преимущественно сырую пищу. Основа национальной японской кухни – это рис и морские обитатели (креветки, рыба). Народы Крайнего Севера в основном питаются мясом. Они охотятся на оленей, тюленей, моржей. Также здесь собирают коренья, ягоды и стебли растений. Итальянскую кухню называют одной из самых лучших в мире. Итальянцы готовят вкусные макароны – пасту и пельмени, которые они называют равиоли. А еще это родина пиццы.
ОДЕЖДА Национальная одежда тоже относится к традициям народов. Женщины Ближнего Востока носят странное для нас одеяние – темную и длинную паранджу. Открытыми остаются только глаза. Здесь не принято, чтобы кто-нибудь видел хоть частичку женского тела. Индийские женщины носят сари – длинные и пестрые куски ткани, замысловато завязанные на теле. Надевать и носить сари считается настоящим искусством. У японцев национальная одежда – кимоно. Она очень похожа на яркий шелковый халат с широким поясом (оби). Кимоно бывает женским, мужским и детским. Шотландские мужчины носят килт. Это юбка. А еще частью национального костюма шотландцев является музыкальный инструмент – волынка. Эскимосы, живущие на Крайнем Севере, надевают кухлянку и унты, чтобы согреться от лютых холодов. Специальная одежда шьется из шкур и меха животных. Национальная одежда мужчин Греции – тоже юбка. Она обязательно белая, с 400 складками. Сверху одевается белоснежная рубаха с пышными рукавами, яркий жилет и пояс. Женщины наряжаются в многослойный костюм с передником, украшенный звонкими монетками.
ПРАЗДНИКИ В РАЗНЫХ СТРАНАХ Есть праздники, которые празднуют во всем мире – Новый год, День рождения, свадьба. А есть совершенно особые. В Японии один из главных праздников – это Хинамацури, «праздник кукол». Каждый год 3 марта девочки в нарядных кимоно спускают по реке лодочки с бумажными куколками. Народ верит, что куклы вместе с собой уносят горести и беды. В Индии есть свой праздник – «обезьяний пир». Обезьянам накрывают стол, полных вкусностей. Так индусы почитают бога Раму и его обезьянье войско. Приход весны здесь встречают фестивалем красок, во время которого люди обливают друг друга водой, окрашенной в яркие цвета. В Шотландии проходит очень зрелищный фестиваль огня. Вечером люди одеваются в национальные костюмы и под традиционную музыку несут горящие факелы.
Земна кора відрізняється під материками та океанами за складом та потужністю. Розрізняють материкову та океанічну земну кору, що різняться за складом, будовою, потужністю й іншими характеристиками. У залежності від густини порід, що її складають, у корі виділяють три шари: «базальтовий», «гранітний» та осадовий.
Потужність континентальної кори в залежності від тектонічних умов становить від 25-45 км (на платформах) до 60-80 км (в областях гороутворення). У континентальній корі розрізняють осадовий (до 20-25 км), «гранітний» або «гранітно-метаморфічний» (в середньому 15 км, густина порід 2,6-2,7 т/м³) і «базальтовий» (20-35 км, густина порід 2,7-3,0 т/м³) шари. Назви «гранітного» і «базальтового» шарів умовні і історично пов'язані з виділенням межі Конрада, яка їх розділяє. Обидва ці шари іноді об'єднують в поняття консолідованої кори.
Основна відмінність океанічної кори від континентальної — відсутність «гранітного» шару, істотно менша потужність (2-10 км), більш молодий вік (юра, крейда, кайнозой), велика латеральна однорідність. Океанічна кора складається з трьох шарів. Перший шар, або осадовий, має потужність до 1-2 км. Другий шар — вулканічний, або акустичний підмурівок, має в середньому потужність 1-2 км (за іншими даними, 1,2-1,8 км). Детальні дослідження дозволили розділити його на три горизонти (2А, 2В і 2С). Третій шар океанічної кори — «базальтовий» потужністю 4-8 км (інші дані — від 2 до 5 км).
Південна Азія знаходиться в серединно-південній частині Азії. На заході вона межує з Південно-Західною Азією; на півночі — з Середньою (Центральною) Азією; на північному сході — зі Східною Азією; на південному сході — з Південно-Східною Азією. До складу регіону належать вісім країн, з них сім — Індія (офіційна назва — Республіка Індія); Пакистан (Ісламська Республіка Пакистан); Непал (Королівство Непал); Бутан (Королівство Бутан); Бангладеш (Народна Республіка Бангладеш); Шрі-Ланка (Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка); Мальдіви (Республіка Мальдіви) — є незалежними країнами (державами). Восьма — Чагос (архіпелаг Чагос) є залежною від Великої Британії країною. Як бачимо, за формою державного ладу п'ять з семи держав (Індія, Пакистан, Бангладеш, Шрі-Ланка та Мальдіви) є республіками, дві — Непал та Бутан — монархіями (королівствами). За формою державного устрою п'ять із семи країн регіону (Бангладеш, Бутан, Мальдіви, Непал та Шрі-Ланка) є унітарними державами і лише дві (Індія та Пакистан) — федеративними. Столицями держав є: Індії — Делі; Пакистану — Ісламабад; Непалу — Катманду; Бутану — Тхімпху; Бангладеш — Дакка; Шрі-Ланки — Коломбо; Мальдівів — Мале.
За площею вісім країн регіону поділяються на п'ять груп. Перші дві включають по одній країні, три наступні — по дві. До першої групи входить Індія з площею 3163 тис. км
За цим показником вона займає сьоме місце в світі. Другу групу представляє Пакистан з площею 796 тис. км2 (35- те місце в світі). Третя група включає в себе близькі за площею країни — Непал (148 тис. км2) та Бангладеш (143 тис. км2). У четвертій знаходяться Шрі-Ланка (66 тис. км2) та Бутан (47 тис. км2). П'ята група представлена Мальдівами (0,3 тис. км2), що входять до десятки найменших за площею держав світу, та залежним від Великої Британії Чагосом (0,1 тис. км2) —архіпелагом на крайньому півдні. Суспільно-географічне положення регіону в цілому досить зручне. Всі країни, крім Непалу та Бутану, мають вихід до моря (Індійського океану). До середини XX ст. країни Південної Азії, крім Непалу, були колоніями Великої Британії і утворювали так звану Британську Індію. Тому Індія, Пакистан, Бангладеш, а також Шрі-Ланка утворюють, до певної міри, єдине комунікаційне ціле, зокрема транспортно-залізничне. Натомість залізничне сполучення з країнами — сусідами регіону Іраном, Афганістаном, Китаєм та М'янмою, а також з Непалом і Бутаном — відсутнє. Комунікаційне сполучення із заходом і північчю регіону (Іран, Афганістан) здійснюється в основному автомобільним транспортом і є інтенсивнішим, ніж зі сходом (Китай, М'янма). У комунікаційному сполученні з країнами Південно-Східної Азії головну роль відіграє морський транспорт. Для регіону характерні внутрішні і зовнішні територіальні суперечності. Внутрішні — між Пакистаном та Індією — через Кашмір. Зовнішні — між Китаєм та Індією — через Аксай, прикордонну територію (між Індією і Китаєм) на північному заході індійсько-китайського кордону.У природно-географічному відношенні основою регіону є Індо-Гангська рівнина. До неї з півдня примикає півострів Індостан, більшу чатину якого займає плато Декан та острів Шрі-Ланка. З північного заходу Індо-Гангську рівнину облямовують відроги Гіндукушу, а на північному сході рівнина впирається у найвищі гори світу — Гімалаї. Крім о. Шрі-Ланка у складі регіону виділяються ще Лаккадівські та Мальдівські острови й архіпелаг Чагос. Основними ріками Південної Азії є Інд та Ганг. Більша частина регіону лежить у тропічному і субекваторіальному поясах з типовим мусонним кліматом. Найважливішими корисними копалинами Південної Азії є кам'яне вугілля (на заході від дельти Гангу), нафта (північно-східний шельф Аравійського моря), залізо, марганець, мідь, свинець, золото, уран та інші метали на півострові Індостан.
Безсумнівним лідером регіону за кількістю населення є Індія (1030 млн. осіб, середина 2001 р.). На неї припадає близько 8/10 населення країн Південної Азії. Решту країн можна поділити на три групи. До першої відносяться Пакистан та Бангладеш — відповідно 156 і 129 млн. осіб. Друга — Непал (24 млн. осіб) і Шрі-Ланка (18,8 млн. осіб). До третьої відноситься Бутан (2,1 млн. осіб) та Мальдіви (0,3 млн. осіб). У регіоні є дві країни з надвисокою щільністю населення — Бангладеш (850 осіб/км2) та Мальдіви (1000 осіб/км2). В чотирьох країнах щільність населення висока. Це Індія (327 осіб/км