Офіційна назва — Турецька Республіка, Туреччина (тур. Turkiye Cumhuriyeti, Turkiye)[2]. Назва країни походить від етноніму турків, народу, що її населяє, і означає Землю турків[3]. Власне turk означає усі тюркомовні народи, а не тільки ті, що мешкають на території сучасної Туреччини. Суфікс привласнення може бути латинського (-ia), арабського (-iyye) або турецького (-iye) походження. Уперше етнонім тюрк згадується під 177 роком до н. е. китайцями щодо народів, які жили на південь від Алтаю. Перший запис терміну тюрк або турук в якості екзоніму зафіксований в давньотюркській рунічній писемності (орхоно-єнісейська писемність) Центральної Азії у добу Тюркського каганату близько VIII століття.
Історія дослідження території
Географічне положення
Туреччина — західноазійська країна, що межує з вісьмома іншими країнами: на сході — з Вірменією (311 км), Азербайджаном (спільний кордон — 17 км), Грузією (273 км), на заході — з Болгарією (223 км) і Грецією (192 км) і Іраном (534 км), на південному сході — з Іраком (367 км) і Сирією (899 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 2816 км[1]. Туреччина на півночі омивається водами Чорного, на заході — Мармурового і Егейського, на півдні Середземного морів Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 7200 км[1].
Un-turkey.png
Карта Туреччини від ООН (англ.)
Порівняння розмірів території Туреччини та США
Регіональне положення Туреччини (фр.)
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 6 морських миль в Егейському морі і 12 морських миль в Чорному і Середземному[5]. Виключна економічна зона встановлена лише в Чорному морі в узгодженні з морськими кордонами колишнього Радянського Союзу[1][6].
Крайні пункти
Докладніше: Крайні точки Туреччини
Час
Докладніше: Час у Туреччині
Час у Туреччині: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[7]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Геологія
Докладніше: Геологія Туреччини
Тектонічні розломи та землетруси
Схема тектонічних розломів
Землетруси Туреччини, 1900-2017 роки
Див. також: Гідрогеологія Туреччини
Корисні копалини
Докладніше: Корисні копалини Туреччини
Надра Туреччини багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, залізну руду, мідь, хром, сурма, ртуть, золото, барит, борати, целестіт (стронцій), корунд, польовий шпат, вапняк, магнезит, мармур, перліт, пемзу, пірит (сірку), каолін[8].
Сейсмічність
Докладніше: Сейсмічність Туреччини
Вулканізм
Див. також: Вулкани Туреччини
Рельєф
Докладніше: Рельєф Туреччини
Середні висоти — 1132 м; найнижча точка — рівень вод Середземного моря (0 м); найвища точка — гора Арарат (5166 м). Більша частина території Туреччини розташована в межах Анатолійського плоскогір'я (на заході) і Вірменського нагір'я (на сході). Переважають висоти від 800 м на заході до 2000 м на сході. На півночі розташовані Понтійські гори (до 3937 м), на півдні — хребти системи Тавра (до 3726 м). Найвища вершина Туреччини — згаслий вулкан Великий Арарат (5165 м) на Вірменському нагір'ї. Інші вулкани: Сюпхан, Немрут, Ерджіяс.
Рельєф Туреччини
Гіпсометрична карта Туреччини
Боспорська протока з космосу
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Орографічно територію Туреччини можна розділити на 5 областей:
Причорномор'я (Понтійські гори). Гірська система на півночі Туреччини. Включає в себе Західно-Понтійські гори, гори Джанік та Східно-Понтійські гори. Понтійські гори простягнулися паралельно берегу Чорного моря більш ніж на 1000 км. На сході вони доходять до кордону з Грузією, на заході — до рівнини в низов'ях річки Сакарья. Середня ширина гірського хребта становить 130 км.
Узбережжя Егейського і Мармурового морів (Егейська Анатолія). Цій області властиві значно менші висоти, ніж Причорномор'ю. Її прибережна смуга сильно порізана, ускладнена численними затоками і кам'янистими півостровами і включає безліч островів, глибокі бухти. Узбережжя перетинають гірські кряжі, відкриті в бік Егейського моря, між якими лежать низькі плоскі алювіальні долини. Загалом гірські гряди нижче на заході області (300—450 м). На сході вони підіймаються в середньому до 1500—1850 м, окремі вершини досягають 3050 м. Міжгірні западини зайняті широкими плоскими долинами річок (Гедіз і Великий Мендерес). Ґрунти низовин дуже родючі.
Інформаційна індустрія – нова галузь господарства окремих держав і світу. Незважаючи на значний обсяг виконуваної роботи, ця галузь залишається формується галуззю. До теперішнього часу не склалося загальноприйнятого назви цієї галузі, найбільш часто її називають “інформаційна індустрія”, “індустрія інформатики”, “індустрія інформаційних послуг” і т.д. Немає і єдиного підходу до класифікації виробництв. Цим пояснюється відсутність в офіційних довідниках більшості держав даних по галузі.
Інформація – відомості, знання, володіння якими збагачує уявлення про навколишній світ, а в практичній діяльності людей впливає на процеси прийняття рішень і управління. Корисність інформації полягає в наданні споживачу інформації вільної дії. Вона допомагає з декількох і навіть багатьох варіантів вирішення задачі або проблеми вибрати раціональний, оцінити наслідки інших відкинутих варіантів. Важлива властивість інформації полягає в тому, що вона не є фізичним об’єктом. У зв’язку з цим її отримання, зберігання, передача, обробка здійснюються при дуже малому споживанні енергії і речовини.
Географія світової інформаційної індустрії, як і сама галузь, тільки формується, проте певні закономірності поширення її у світовій економіці вже склалися. Основна з них полягає в розміщенні джерел отримання інформації у високорозвинених в економічному відношенні державах і регіонах.
Ця галузь розповсюджена майже у всьому світі, завдяки тому що це дуже зручно та необхідно.