Сельское хозяйство Канады. Сельскохозяйственные земли занимают примерно 7% Канады
Сельское хозяйство отличается высоким уровнем механизации, товарности и производительности труда. Основа аграрного производства — крупные фермерские хозяйства. В связи с суровыми природными условиями на большей части территории, в сельском хозяйстве используется лишь 68 млн га земель (7,4% площади государства) . Из них 60,5% занято пашней, а 39,5% — лугами, пастбищами и лесным хозяйством. Растениеводство дает 40% стоимости продукции сельского хозяйства. Канада является одним из ведущих мировых экспортеров основных видов сельскохозяйственой продукции. Главная зерновая культура — пшеница, по экспорту которой Канада занимает третье место в мире. В плодоводстве преобладают яблоки. Развито животноводство (молочное, мясо-шерстное, птицеводство) . Молочное животноводство и птицеводство характерны для юга провинций Онтарио и Квебек, юго-западной части Британской Колумбии; мясо-шерстное скотоводство — для провинций Альберта и Британская Колумбия. Ведутся крупные лесозаготовки. Важное значение сохраняет рыболовство (треска, сельдь, лососевые, палтус, крабы) . Канада занимает одно из ведущих мест по экспорту мороженой рыбы.
Надеюсь, что правильно.
Атлаські гори простягнулися на 2400 км від Атлантичного узбережжя Марокко до затоки Габес у Тунісі і розташовані між Середземним морем на півночі і Сахарою на півдні. Єдиної назви для всієї гірської сиситеми у місцевого населення не існує, є лише назви окремих гірських хребтів і плато. Довжина близько 2000 км. Найбільші висоти — у Марокко, де Атлас складений складчасто-бриловими, загалом паралельними хребтами (Середній Атлас, Високий Атлас, Антиатлас та ін.), внутрішніми останцевими плато (Високі Плато, Марокканська Месета), денудаційними і акумулятивними рівнинами. Середня висота хребтів 2000—2500 м, найвищі — у Високому Атласі (г. Тубкаль, 4165 м). В зоні Алжиру Атлас звужується і знижується, в Тунісі представлений системою пагорбів Туніського Атласу та низьких гір, які розбиті скидами.
Гори Атлас були підняті на значну висоту найновішими тектонічними рухами, що сталися переважно в кінці палеогену і неогену — тут і дотепер часті землетруси. Атлаські гори складені переважно вапняками, мергелями, строкатими глинами, зустрічаються древні вулканічні породи. Є родовища залізних, свинцево-цинкових, кобальтових (род. Бу-Аззер) та ін. руд, а також поклади фосфоритів, нафти. Атлас розташований у субтропічному поясі, клімат середземноморський поблизу узбережжя, напівпустельний у інших районах. В Атласі починаються довгі, але маловодні річки Дра і Шеліф.
Рослинність Атлаських гір — від чагарникової, до лісів. Ландшафти північних районів Атласу сильно змінені людиною. На північних схилах зарості вічнозелених чагарників, кам'яного і коркового дуба, змішаних і хвойних лісів, внутрішні хребти і плато напівпустельні.
До центральної частини Високого Атласу примикає Середній Атлас. Це один із найвологіших районів Атлаських гір. Влітку тут буває жарко — до +30 С. Взимку, головним чином уночі, відчувається легенький морозець. Зимовий день, особливо, якщо світить сонце, загалом досить теплий. Сніг швидко тане.
Віковічні кедрові ліси — одна з головних прикмет Середнього Атласу. Кедри є в горах Ер-Рифу, але там частіше трапляються середземноморська сосна і кам'яний дуб. Тому, коли кажуть про кедрові ліси Атлаських гір, уявляєш тінистий гірський шлях у Середньому Атласі, сонячні галявини, які заросли м'ятою, лавандою, шавлією, прозорі гірські річки, що утворюють каскади водоспадів, блакитні озера, в яких водиться форель.
Найпоширеніша в Атлаських горах деревна порода — кам'яний дуб, за ним ідуть арган і берберська туя. У Високому Атласі розселилися і споріднені з туєю кипариси і запашний кедр.
Объяснение: