Клімати́чні пояси́ — великі смуги земної поверхні, які виділяють за кліматичними умовами і які мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів).
Кліматичні пояси Землі за класифікацією Алісова П.
На земній кулі залежно від розподілу сонячного тепла й основних типів повітряних мас за класифікацією радянського кліматолога Алісова Бориса Павловича виділяють 7 основних і 6 перехідних кліматичних поясів. В області екватора розташований екваторіальний кліматичний пояс, біля північного і південного тропіків розташовані два тропічні пояси, у помірних широтах — два помірні, біля полюсів — полярні: арктичний і антарктичний. Назви поясів дані за їхнім географічним положенням.
Помірний кліматичний пояс — кліматичний пояс помірних широт Землі, приблизно між 40° і 65° північної широти і між 42° і 58° південної[1]. Помірні кліматичні пояси займають приблизно 25 % усієї площі земної поверхні. Помірний пояс — пояс західного переносу повітряних мас, цілий рік тут панують західні вітри, що приносять атмосферні опади цілий рік у вигляді дощів та снігопадів. Літо помірно тепле (+10°…+32°С), зима досить холодна (+4°С…-30°С) . Річна норма опадів сильно різниться на околицях континентів (1000-3000 мм) та вглиб (100 мм — внутрішні райони Азії, панування
Население Южной Америки Современное население Южной Америки в антропологическом отношении весьма разнообразно. В его состав входят представители различных рас — американской (коренное население — индейцы), европеоидной (потомки переселенцев из Европы), негроидной (потомки вывезенных из Африки рабов), а также многочисленные смешанные группы — метисы, мулаты, самбо. Расовое смешение в странах Южной Америки идёт быстрыми темпами, причём постепенно складываются новые расовые типы. До появления европейцев (конец 15 в.) Южную Америку населяли различные индейские племена и народы, говорившие на языках кечуа, аравакских, чибча, тупигуа-рани и др. Население размещалось неравномерно: наиболее плотно были заселены высокогорные долины Центральноандийского нагорья, слабее — низины бассейна Амазонки. С приходом европейских завоевателей (испанцев и португальцев) произошли коренные изменения в этнической структуре континента. Тысячи африканцев были ввезены в качестве рабов для работы на рудниках вице-королевства Перу и плантациях сахарного тростника на побережье Венесуэлы и северо-востоке Бразилии. На Центральноандийском нагорье негры по большей части растворились в местном населении, в двух других районах их участие в этнических процессах и вклад в культуру были велики. Здесь сложилось многочисленное население смешанного европейско-негритянского и негритянско-индейского происхождения. После обретения странами Южной Америки независимости резкие изменения этнического состава произошли в Аргентине, Бразилии и Уругвае за счёт массового притока иммигрантов из Италии, Германии и других стран Европы (привлекались главным образом для освоения национальных территорий во 2-й половине 19 — начале 20 вв.), а также в Гайане и Суринаме — за счёт иммиграции из Азии (главным образом из Китая и Индии). Большинство современного населения Южной Америки смешанного индейско-европейского происхождения, но на северо-востоке материка преобладает население негритянско-европейского происхождения. В ряде стран Южной Америки сохранились крупные индейские народы: кечуа в Перу, Боливии и Эквадоре, аймара в Боливии, арауканы в Чили. Кроме того, в окраинных районах почти всех государств (например, северная Аргентина, Амазония в Бразилии, северо-запад Колумбии и др.) также сохранились небольшие индейские племена и народы, говорящие на своих языках. Официальный язык подавляющего большинства государств Южной Америки — испанский, Бразилии — португальский. Из индейских языков вторым официальным языком является лишь язык кечуа в Перу. Большим своеобразием отличается Парагвай, где большая часть населения пользуется индейским языком гуарани, владея в той или иной степени испанским языком. В Гайане, Тринидаде и Тобаго официальный язык — английский, в бывшей нидерландской колонии Суринаме — голландский, во Французской Гвиане — французский. Большинство верующего населения Южной Америки — католики. У индейцев значительную роль играют пережитки дохристианских верований, среди части негров бытуют пережитки африканских культов.
Клімати́чні пояси́ — великі смуги земної поверхні, які виділяють за кліматичними умовами і які мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів).
Кліматичні пояси Землі за класифікацією Алісова П.
На земній кулі залежно від розподілу сонячного тепла й основних типів повітряних мас за класифікацією радянського кліматолога Алісова Бориса Павловича виділяють 7 основних і 6 перехідних кліматичних поясів. В області екватора розташований екваторіальний кліматичний пояс, біля північного і південного тропіків розташовані два тропічні пояси, у помірних широтах — два помірні, біля полюсів — полярні: арктичний і антарктичний. Назви поясів дані за їхнім географічним положенням.
Помірний кліматичний пояс — кліматичний пояс помірних широт Землі, приблизно між 40° і 65° північної широти і між 42° і 58° південної[1]. Помірні кліматичні пояси займають приблизно 25 % усієї площі земної поверхні. Помірний пояс — пояс західного переносу повітряних мас, цілий рік тут панують західні вітри, що приносять атмосферні опади цілий рік у вигляді дощів та снігопадів. Літо помірно тепле (+10°…+32°С), зима досить холодна (+4°С…-30°С) . Річна норма опадів сильно різниться на околицях континентів (1000-3000 мм) та вглиб (100 мм — внутрішні райони Азії, панування