Значение металлургического комплекса.
1 Её продукция (это металл) является основной для всего машиностроения.
2 Продукция металлургического комплекса является основной в экспорте России.
3 По уровню развития этого комплекса определяется экономический потенциал государства и его военное могущество.
4 Эта продукция применяется повсеместно:в электротехнике,строительстве,транспорте и многих других областях.
5 Он влияет на уровень жизни народа,поскольку многие предприятия градообразующие.
6 Производство этого комплекса отличается большой материалоёмкостью и капиталоёмкостью.
7 Он сильно загрязняет окружающую среду.
Если главным фактором влияющим на расположение климатических поясов является количество солнечного тепла получаемое планетой, то есть угол наклона солнечных лучей, то внутри климатического пояса на климат влияют и гораздо более приземленные факторы. Прежде всего это близость океана, это рельеф местности и это преобладающие ветра. Понятно, что воздушные массы от океана приносят циклоны, большое количество осадков и сравнительно мягкие зимы. Горы на пути муссонов могут привести к резкому увеличению выпадения осадков и соответственно изменить климат. Территория в глубине материка мало подвержена влиянию муссонов и потому больше зависит от солнечной радиации - для таких областей характерен сильный перепад температур лета и зимы.
1)Высота над уровнем моря.
2)Разнообразный рельеф.
3)Различные течения.
4)Удаленность от океана.
Розвинені країни — країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і четвертинний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Країни з максимальним валовим внутрішнім продуктом (ВВП) на душу населення часто відповідають критеріям розвинених країн, проте, засновуючись тільки на цьому показнику, виникають деякі аномалії, тому цей фактор зазвичай не використовується самостійно.До числа розвинутих країн ООН відносить приблизно 60 держав Європи, Азії, Північної Америки, Африки, Австралії і Океанії.
Група країн цього типу налічує близько двох десятків держав, у них проживає 15 % населення планети. Ці країни володіють величезними фінансовими ресурсами і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій, тобто довгострокових вкладень капіталу безпосередньо у підприємства промисловості, сільського господарства, торгівлі та інших галузей господарства зарубіжних країн. Саме економічно розвинуті країни є членами Організації економічного співтовариства і розвитку (ОЕСР) і так званого Паризького клубу, що контролює світовий фінансовий ринок.
Основна закономірність цих країн — наявність високорозвинутого господарства, у якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань національного та транснаціонального капіталу. Особливо помітне місце серед них посідають головні країни, або так звана «велика сімка». Це — США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Канада. На них припадає майже половина ВВП та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі. Для цих країн характерні такі риси: усі вони постіндустріальні або індустріальні; їх великі корпорації контролюють прямо або опосередковано основну частку продуктивних сил світового господарства; правлячі кола та капітал цих країн тримають у своїх руках реальні засоби контролю над світовими політичними та економічними процесами.
Корпорація — це підприємство, діяльність якого базується на використанні акціонерного капіталу, тобто капіталу вкладників, за який вони придбали цінні папери — акції цього підприємства. Корпорації, сфера діяльності яких — весь світовий ринок, називають транснаціональними.
До решти країн цього типу належать малі промислово розвинуті країни Європи: Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія та інші, а також промислово розвинуті країни південної півкулі: Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканська Республіка.