На земній кулі залежно від розподілу сонячного тепла й основних типів повітряних мас за класифікацією радянського кліматолога Алісова Бориса Павловича виділяють 7 основних і 6 перехідних кліматичних поясів. В області екватора розташований екваторіальний кліматичний пояс, біля північного і південного тропіків розташовані два тропічні пояси, у помірних широтах — два помірні, біля полюсів — полярні: арктичний і антарктичний. Назви поясів дані за їхнім географічним положенням. У кожному основному поясі клімат визначає насамперед повітряна маса. Між основними кліматичними поясами розташовані перехідні пояси: два субекваторіальні, два субтропічні, субарктичний і субантарктичний. Вони характеризуються зміною повітряних мас, які приходять із сусідніх основних кліматичних поясів залежно від сезонів року. Так, у північному субтропічному поясі влітку панують тропічні повітряні маси, а взимку — помірні.
Межі кліматичних поясів проходять загалом паралельно до екватора, однак місцями вони відхиляються від загального напряму. Це пояснюється тим, що на їхнє розміщення впливає не лише нагрів земної поверхні (що залежить насамперед від кута падіння сонячних променів), а й рельєф, океанічні течії, льодовики та інші кліматотворні чинники.
У межах кліматичних поясів розрізняють кліматичні області з різноманітними типами клімату.
Депопуля́ция — сокращение численности населения, стабильное (то есть не вызванное разовыми чрезвычайными обстоятельствами) уменьшение населения в населённом пункте, регионе или стране, вызванное демографическим переходом, в заключительной фазе которого рождаемость падает ниже уровня воспроизводства населения (2,1 рождений на женщину), а из-за старения населения и, как следствие, постепенно растущей смертности, рождаемость падает ниже уровня смертности, и возникает депопуляция. Существенное влияние на возникновение или исчезновение депопуляции оказывают эмиграция и иммиграция. На уровне стран, при благоприятной экономической ситуации и привлекательной для иммиграции среды, включая более либеральную иммиграционную политику, государства могут не только обратить вспять депопуляцию, но и активно омолаживать своё население, немного повышающая суммарный коэффициент рождаемости (СКР) за счёт первого поколения иммигрантов, а также резко ускорить рост населения страны. Таким путём идут многие развитые страны мира: развитые страны Европы, Канада, Австралия, США, Новая Зеландия и т.д. Яркими примерами стран изменивших к лучшему демографической ситуации с иммиграции, рост рождаемости, но не выше 2,1 рождений на женщину, а также резкий рост населения с 1990-х годов, являются Ирландия, Норвегия, Нидерланды, Швейцария, Франция, Великобритания и многие другие развитые и наиболее привлекательные для иммигрантов страны мира. Как правило страны с менее благоприятной экономической ситуацией или мало привлекательной для иммиграции средой включая более строгую иммиграционную политику, имеют более старое население и более слабо выраженный или отрицательный рост населения (депопуляция). Яркими примерами такого рода стран являются: большинство посткоммунистических стран Европы, Япония, Финляндия, Куба, Южная Корея, Уругвай, Италия, Испания, Греция, Португалия, Китайская Республика и т.д.
-27°С
Объяснение:
5000:1000 =5
6•5 =30
7-30 =-27