1)СЕВЕРО-КАЗАХСКАЯ РАВНИНА занимает небольшую часть на севере Казахстана. На юге она граничит с Сарыаркой. На западе узкой полосой тянется до Зауральского плато, на востоке - полосой шириной 200-250 км до Алтайских гор.
2)Состоит из горизонтальных морских осадочных отложений палеогена и континентальных отложений неогена, расположенных на поверхности складчато-глыбового фундамента палеозоя. После отступления моря в кайнозойе его ложе стало сушей и образовался современный рельеф равнины
3)Климат Северо-Казахской равнины отличается резкой континентальностью . Зимой с севера сюда свободно проникают арктические, а летом из Центральной Азии - сухие континентальные воздушные массы.
4)По геологическому строению Северо-Казахская равнина разделена на четыре природно-территориальных района: Есильская равнинная лесостепь, Тобыло- Обаганская равнинная степь. Еснль-Ертисская степь и Ертис- Кулындынская равнина. Есильская равнинная лесостепь расположена вдоль реки Еснль в Северо-Казахстанской области.
5)Северо-Казахской равнине сформированы лесостепная и степная зоны. В почвенном покрове преобладают черноземы и темно-каштановые почвы на лёссовидных суглинках. Растительность состоит из разнотравно-ковыльных и ковыль- но-типчаковых групп.
6)На левом берегу Ертыса находятся озера и сухие озерные котловины. Самые большие озера - Жалаулы и Чурексор. В озеро Жалаулы впадают реки Чидерти и Оленти, в озеро Селетытениз - река Селеты.
Есиль (длина на территории Казахстана 1700 км) берет начало в Центральном.
Тобол (длина на территории Казахстана 800 км) начинается на восточном склоне Южного Урала, протекает по казахстанской территории и впадает в Ертыс на территории России
7)На Северо-Казахской равнине сформированы лесостепная и степная зоны. В почвенном покрове преобладают черноземные и темно-каштановые почвы на лессовидных суглинках. Растительность состоит из разнотравно-ковыльных и ковыльно-типчаковых групп. Растут тимофеевка, кострец безостый, морковник и др
Объяснение: надеюсь правильно и надеюсь
комплекс естественных и общественных наук, изучающих структуру, функционирование и эволюцию географической оболочки, взаимодействие и распределение в пространстве природных и природно-общественных геосистем и их компонентов. География изучает поверхность Земли (см. науки о Земле), её природные условия, распределение на ней природных объектов (см. физическая.
Последствия истощения природы
Многие люди, относясь потребительски к природе, даже и не задумываются, к чему могут привести глобальные экологические проблемы. В воздухе, кроме прочих газов, содержится кислород, который необходим для каждой клетки организма людей и животных. Если атмосфера будет загрязненной, то людям буквально не будет хватать чистого воздуха, что приведет к многочисленным заболеваниям, быстрому старению и преждевременной смерти.
Нехватка воды приводит к опустыниванию территорий, уничтожению флоры и фауны, изменению круговорота воды в природе и к климатическим изменениям. Не только животные, но и люди умирают от нехватки чистой воды, от истощения и обезвоживания. Если водоемы все также будут загрязняться, вскоре исчерпаются на планете все запасы питьевой воды. Загрязненный воздух, вода и земля приводят к тому, что продукты сельского хозяйства все больше содержат вредных веществ, поэтому многие люди не могут употреблять даже здоровую еду.
А что же нас ожидает завтра? Со временем экологические проблемы могут достичь таких масштабов, что один из сценариев фильм-катастроф вполне может воплотиться в реальности. Это приведет к гибели миллионов людей, нарушению привычной жизни на земле и поставит под угрозу существованию всего живого на планете.
А́фрика — другий за площею і населенням материк у світі, після Євразії[1]. Загальна площа континенту становить понад 30,27 млн км², враховуючи прилеглі острови — він займає 5,9 % площі земної поверхні і 20,3 % площі суходолу[2][⇨].Населення континенту, станом на 2020 рік, оцінюється майже в 1,3 млрд (понад 16 % населення світу)[3][4]. Населення Африки є наймолодшим серед усіх континентів; середній вік 2012 року становив 19,7, проти середньосвітового — 30,4[⇨]. Сучасна карта континенту — це велике різноманіття народів, народностей, їхніх традицій, вірувань, культур і мов[⇨].
Континент омивається на сході водами Індійського океану і Червоного моря, на заході — Атлантичного, на півночі — Середземного моря останнього. На північному заході Африка відділена Гібралтарською протокою від Європи, на північному сході — Суецьким каналом і Баб-ель-Мандебською протокою від Азії. Найбільший острів, що відноситься до континенту — Мадагаскар. Африка — єдиний материк, розташований у всіх чотирьох півкулях Землі: Північній, Південній, Східній і Західній[⇨]. Через центральну частину материка проходить екватор, від якого на північ і південь майже симетрично розходяться природні зони [⇨]. Це єдиний материк, що простягнувся від північного до південного субтропічного поясу[5]. В екваторіальному поясі протягом року сонце перебуває близько до зеніту, тому щодня йдуть дощі, що зрошують реліктові дощові ліси узбережжя Гвінейської затоки і западини Конго. На південь і північ від екватора, в субекваторіальному поясі бувають сухий і вологий періоди, що творять неповторну природу саван, серед безкрайніх рівнинних просторів яких декілька мільйонів років тому з'явились наші першопредки (сахельантроп, австралопітек африканський і афарський, людина прямоходяча, уміла і працююча) і від 300—260 тис. років тому проходила перші етапи своєї еволюції людина розумна[⇨]. У районі тропіків, розташовані пустелі, найбільша з яких Сахара. Жива природа континенту своєрідна і неповторна, тут збереглось найбільше видів мегафауни, оскільки вона зазнала найменшого впливу під час четвертинного вимирання. Тваринний світ представлений найбільшим (африканський слон) і найвищим (жирафа) звіром суходолу, чемпіоном з бігу (гепард), найбільшим птахом (африканський страус) та багатьма іншими рекордсменами[6][⇨]. Природа континенту сильно потерпає від широкого спектру екологічних проблем сучасності: опустелювання, вирубуки лісів, дефіциту води тощо. Очікується, що ці проблеми будуть тільки погіршуватись у зв'язку зі змінами клімату. Міжурядова група експертів ООН з питань змін клімату (IPCC) визначила Африку континентом, найбільш вразливим до змін клімату[⇨].
Одні з перших людських цивілізацій, єгипетська та фінікійська, виникли в Північній Африці[⇨]. Впродовж багатьох тисячоліть складної історії на континенті виникали, розквітали та згасали ряд місцевих цивілізацій, відбувались різноманітні міграції, від розселення первісних людей до міграцій банту[⇨]. Останні 500 років континент перебував під європейським впливом, який активізував торгівлю і включив місцеве населення до глобальних процесів, включно з такою ганебною сторінкою історії людства, як трансатлантична работоргівля, що також сприяла заселенню африканцями американського континенту. Наприкінці XIX століття європейські країни колонізували всю Африку, безжально експлуатували природні ресурси континенту та місцеві спільноти[⇨].
Незважаючи на багатство природних ресурсів, континент залишається найбіднішим у перерахунку доходу на душу населення. Частково це пояснюється географічними та демографічними чинниками, частково наслідками європейської колонізації та холодної війни, але переважно недемократичними формами правління та примітивними політичними режимами, що не дозволяють справедливо перерозподіляти дохід від неефективної експлуатації національних багатств всередині громад[7][8][9][10][11]. Економіка континенту поєднує в собі низьку концентрацію національних багатств, наслідки колоніальної епохи, проблеми молодого віку трудових ресурсів та великий потенціал росту в глобальному вимірі[⇨].
На континенті існує 54 незалежні держави, що є членами ООН і об'єднались в регіональну економіко-політичну організацію — Африканський Союз із штаб-квартирою в Аддис-Абебі (Ефіопія). Більшість з них виникли в процесі деколонізації другої половини XX століття й торують свій незалежний шлях крізь невирішені проблеми, що дістались їм від колоніальної епохи. Найбільша за площею держава — Алжир[⇨].