Объяснение:
Особливості економіки країн Європи
Європейський регіон посідає провідні позиції у світовій економіці за розмірами промислового та сільськогосподарського виробництва, експортом товарів і послуг, золотовалютними резервами, рівнем розвитку міжнародного туризму. Водночас економіка регіону має низку особливостей.
По-перше, національні економіки високорозвинутих держав Європи перебувають на постіндустріальному етапі розвитку. Протягом кількох десятиліть планомірно скорочувалася питома вага матеріального виробництва (первинного та вторинного секторів) та зростала роль у створенні ВВП і концентрації працюючих у сфері послуг (третинному, четвертинному та п’ятому секторах). Саме останні три сектори економіки нині значною мірою зумовлюють зростання національного виробництва, динаміку інвестицій, перетворюють ряд країн Європи на провідні фінансові центри світу, осередки надання різноманітних послуг. Економічну основу регіону забезпечують національні економіки Німеччини, Франції, Великої Британії та Італії, які входять до «Великої сімки».
По-друге, нині високорозвинуті держави Європи взяли курс від деіндустріалізації на реорганізацію промисловості. Світова фінансово-економічна криза 2007–2008 рр. завдала нищівного удару по ідеології постіндустріального суспільства. Сама криза була спровокована надмірним розвитком фінансового сектору з низьким рівнем прозорості. Тому з 2014 р. взято курс на європейський «промисловий ренесанс». Першочерговими завданнями у цьому напрямі є запровадження у виробництво новітніх досягнень науки і техніки, перехід до енерго- та матеріалозбережувальних технологій. Уряди країн особливу увагу приділяють перебудові старих малоефективних виробництв і розвитку новітніх технологій. Зокрема, у рамках ЄС було розроблено програми з часткового зростання та реорганізації традиційних виробництв (сталеварного, синтетичних волокон, текстильного, нафтохімічного, суднобудування) та створення ряду нових. Одним з напрямів структурної політики держав Європи стало залучення прямих інвестицій закордонних компаній. Усі ці заходи називають реіндустріалізацією.
Реіндустріалізація – перехід промислового виробництва на нові технологічні основи, тобто прогресивні «високі» технології.
Процес реіндустріалізації в Європі бере початок з кінця ХХ ст. Він здійснюється на основі широкого впровадження у промислове виробництво мікроелектроніки, робототехніки, лазерної та оптичної техніки, інформаційних технологій, програмування, біоіндустрії, нових матеріалів, нових видів енергії, космічної техніки тощо. Уряди країн створюють сприятливі умови для закупівлі іноземних патентів і ліцензій. «Високі» технології дають змогу підвищувати продуктивність праці, забезпечувати лідерство на ринку, зменшувати собівартість виробництва та як результат усього цього – забезпечити високий рівень ВВП на душу населення. В Європі найбільший досвід реіндустріалізації мають Німеччина, Велика Британія, Франція, в яких наука та інновації є рушійною силою економічного зростання, а самі країни вважають високотехнологічними.
По-третє, найважливішою рисою сучасної Європи є зростання взаємозалежності національних економік країн регіону, зростання міжнародного руху товарів і капіталу, розвиток інтеграційних процесів, інтенсивний перехід країн від зам кнених національних господарств до економіки відкритого типу, спрямованої на зовнішній світ. Тобто одним з найважливіших напрямів політико- економічного сучасного розвитку Європи є глибокі інтеграційні процеси в економічній, монетарній та політичній сферах.
Європейські країни з перехідною економікою перебувають на індустріальному або індустріально-аграрному етапі розвитку. На частку промисловості в структурі національного доходу цих країн припадає в середньому від 45 до 60 %. У більшості країн переважає вторинний сектор економіки.
Економічний простір Європейського регіону є нерівномірним. У його просторовій організації господарства можна виокремити «центральну вісь розвитку», що тягнеться з півдня Великої Британії до півночі Італії на 1 600 км. Вона займає менш ніж 1/10 площі Європи, але там сконцентровано понад 1/4 її населення, 2/3 промислового потенціалу, великі фінансові центри та світові міста. Там розташовані два європейські мегаполіси, низка великих міських агломерацій. Унаслідок регіональної економічної інтеграції у межах «центральної осі розвитку» сформувалися «транскордонні райони» між Бельгією, Нідерландами та Німеччиною; Францією та Німеччиною; Францією та Швейцарією; Німеччиною та Люксембургом.
Атмосферные фронты и циклоническая деятельность. Огромные массы воздуха движутся над Землей и несут с собой водяной пар. Одни движутся с суши, другие— с моря. Одни — из теплых районов в холодные, другие — из холодных в теплые. Одни несут много воды, другие — мало. Нередко потоки встречаются, сталкиваются. В полосе, разделяющей различные по своим свойствам воздушные массы, возникают своеобразные переходные зоны — атмосферные фронты. Ширина этих зон обычно достигает нескольких десятков километров. Здесь на контакте различных воздушных масс при их взаимодействии происходит довольно быстрое изменение температуры, влажности, давления и других характеристик воздушных масс. Прохождение фронта через какую-либо местность сопровождается облачностью, выпадением осадков, сменой воздушных масс и связанных с ними типов погод. В тех случаях, когда соприкасаются близкие по своим свойствам воздушные массы (зимой АВ и кВУШ—над Восточной Сибирью), атмосферный фронт не возникает и значительного изменения погоды не происходит. Над территорией России часто располагаются арктический и полярный атмосферные фронты. Арктический фронт отделяет арктический воздух от воздуха умеренных широт. В зоне раздела воздушных масс умеренных широт и тропического воздуха формируется полярный фронт. Положение атмосферных фронтов меняется по сезонам года. Вдоль атмосферного фронта происходит соприкосновение теплого воздуха с более холодным. В зависимости от того, какой воздух поступает на территорию, вытесняя находившийся на ней, фронты разделяются на теплые и холодные. Теплый фронт образуется, когда теплый воздух движется в сторону холодного, оттесняя его. При этом теплый воздух, как более легкий, поднимается над холодным плавно, как по лестнице. При подъеме он постепенно охлаждается, содержащиеся в нем водяные пары собираются в капли (конденсируются). Небо затягивают тучи, и выпадают осадки. Теплый фронт приносит потепление и затяжные моросящие дожди. Холодный фронт образуется при перемещении холодного воздуха в сторону теплого. Холодный воздух тяжелый, поэтому он шквалом втискивается под теплый, резко, одним взмахом, поднимает его и выталкивает вверх . Происходит быстрое охлаждение теплого воздуха. Грозовые тучи собираются над землей. Выпадают ливневые осадки, нередко сопровождаемые грозами. Часто возникают сильные ветры, шквалы. При прохождении холодного фронта быстро происходит прояснение и наступает похолодание. С атмосферными фронтами связано развитие циклонов, которые приносят на территорию России основную массу осадков, пасмурную и дождливую погоду.
В Африке находится самое большое количество великих озер в мире. Имея общую площадь 30 244 050 км2, он является вторым по величине континентом в мире. Из них 30 000 км3 покрыто водой (озерами). Большинство из них расположено в районе Великих озер вокруг Восточноафриканского рифта, который охватывает 25% незамерзшей пресной воды в мире.
Объяснение: