Порівняльна характеристика Червоного та Чорного морів Відмінності в рельєфі дна і берегів Червоного та Чорного морів У будові рельєфу дна Чорного моря виділяються: шельф, материковий схил і глибоководна улоговина. Шельф завглибшки 110--160 м досягає найбільшої ширини (понад 200 км) в північно-західній частині моря; у решті районів глибина його звичайно менше 110 м, ширина від 10--15 км до 2,5 км (біля берегів Туреччини). Материковий схил сильно розчленований підводними долинами і каньйонами; середні його ухили 5-8°; у північно-західній частині і у Керченської протоки 1-3°. Крутизна окремих ділянок досягає 20--30°. Між Синопом і Самсуном майже паралельно берегу протягується система підводних хребтів завдовжки більше 150 км. Дно улоговини -- плоска акумулятивна рівнина, глибини якої поступово збільшуються до центру до 2000 м і більш (максимальна глибина моря 2211 м). Дно включає різнорідні і різновікові в геологічному відношенні частини. Б. ч. западини Чорне море розташоване в межах Альпійської геосинклінальної (складчастої) області. Земна кора під улоговиною складається з двох шарів -- осадового і «базальтового», потужність осадового шару 10-16 км, причому верхня його частина (не менше 3-4 км) залягає практично горизонтально. Потужність земної кори в центральних частинах улоговини складає 22-25 км, по периферії, де над «базальтовим» з'являється гранітний шар, - 30-35 км. Північно-західна шельфова частина Чорного моря охоплює південний край Східноєвропейської платформи і епіпалеозойську Скіфську платформу. Утворення западини пов'язують або з процесами «океанізації» материкової земної кори, або з реліктовою природою западини як залишкового басейну стародавнього океану Тетіс. Контури сучасної западини намітилися в олігоцені, коли підняття в Азії поступово відособляли її і Каспійське море від океану. У верхньому міоцені Чорне море входило в ланцюг опріснених морів-озер (Басейн, сармата). Після короткочасного зв'язку з Середземним морем в меотісі утворилося опріснене Понтичне озеро. В кінці понта Чорне море роз'єдналося з Каспійським морем. Протягом середнього і верхнього пліоцену це було, ймовірно, опріснене проточне озеро. У середині плейстоцена на короткий час Чорне море двічі з'єднувалося з Середземним морем і мало солоніші води. Під час останнього заледеніння утворилося сильно опріснене Новоевксинськоє озеро-море, яке 6-7 тис. років тому з'єдналося з Середземним морем через протоки, давши початок сучасному Чорному морю. Тектонічна активність виявляється в землетрусах, епіцентри яких розташовані по краях западини і в прилеглих районах [5]. Стосовно Червоного моря узбережжя більшою частиною низькі, на півночі прилягають до пустель, в південній частині західний берег примикає до гористої Абіссінії. Безліч коралових рифів, розсіяних по всьому узбережжю, особливо на Аравійському, і ще місцями тягнуться на велику відстань від берега, складають відмінну рису побережжя Червоного моря. По центру моря проходить вузький жолоб - риф, з глибинами, 1000-1500 м, що перевищують, причому на півночі цей жолоб розпадається на серію западин, заповнених розсолами, що розрізняються по температурі і солоності. До теперішнього часу в найглибших районах виявлено 20 таких западин. Температура розсолу знаходиться в межах 30-60 градусів і підвищується на 0,3-0,7 градусів в рік. Це означає, що западини підігріваються знизу внутрішнім теплом Землі. Розсоли не зливаються з навколишньою водою, а чітко відрізняються від неї і виглядають як мулистий грунт, покритий брижами, або як туман, що клубочиться. Хімічні аналізи показали, що вміст в розсолах багатьох металів, у тому числі і дорогоцінних, в сотні і тисячі разів вище, ніж в звичайній морській воді
Русская равнина по сравнению со всеми другими физико-географическими странами России наиболее освоена человеком. Она давно заселена и имеет достаточно высокую плотность населения, поэтому природа равнины претерпела весьма существенные антропогенные изменения. Сильнее всего изменена природа наиболее благоприятных для жизни человека зон — лесостепей, степей, смешанных и широколиственных лесов. Даже тайга и тундра Русской равнины были вовлечены в сферу хозяйственной деятельности раньше, чем аналогичные зоны Сибири, поэтому и они существенно изменены. Антропогенные изменения коснулись всех без исключения компонентов природы, но наибольшему воздействию подверглись биогенные компоненты — растительность и животный мир. Воздействие на них наиболее длительное и практически повсеместное. И хотя они к воспроизводству, но во многих случаях не смогли выдержать антропогенного давления. Животные с давних времен были объектом охоты, поэтому сильнее всего пострадали пушные звери и копытные, которые добывались ради мяса. Полностью истреблен тарпан (дикая лошадь) . Сайгак уже не встречается в степной зоне, где ранее был обычным животным. На грани исчезновения оказались зубр, бобр, выхухоль и некоторые другие виды. Значительно сократился ареал росомахи, косули, лося, кабана, медведя. В XX столетии был акклиматизирован и реакклиматизирован ряд ценных животных: ондатра, енотовидная собака, норка, благородный олень, зубр, бобр и др. Существенные изменения в видовом составе и численности животных произошли и в результате косвенного воздействия человека — изменения условий местообитания животных как следствия влияния на растительный покров. Многовековая хозяйственная деятельность человека коренным образом изменила растительный покров равнины. Здесь практически не осталось типичной степной растительности. Целинные степи уже давно распаханы и заняты посевами сельскохозяйственных культур. Лишь в заповедниках да на склонах оврагов и балок, на неудобных для распашки участках, еще встречаются степные ассоциации. Распаханы и значительные площади, ранее занятые лесами, не только в лесостепях, но и в зоне смешанных и широколиственных лесов и даже в южной части тайги. Особенно велика распаханность ополий, расположенных близ южной границы лесных зон. Ополья — это приподнятые над окружающими полесьями возвышенные эрозионно-расчлененные равнины, перекрытые лессовидными суглинками или лессами, с плодородными темноцветными почвами, когда-то покрытые богатыми хвойно-широколиственными лесами или тайгой с участием широколиственных пород, но благодаря плодородию почв давно распаханные. Существенно изменился и состав лесов. Многие массивы темнохвойной тайги оказались заменены вторичными мелколиственными лесами из березы, осины и ольхи серой. Местами еловые леса на вырубках сменились сосновыми. Все большее значение приобретают лесопосадки. Часто леса не восстановились и оказались замещены суходольными лугами. Подавляющая часть лугов лесных зон является послелесными, т. е. вторичными. Человек не только вырубал леса, но часто был из-за неосторожного обращения с огнем причиной лесных пожаров, которые также вели к изменению растительного покрова. Среди лесов Русской равнины ныне практически нельзя найти места, где бы не сохранилось следов лесного пожара. В тундрах, лесотундрах, полупустынях и пустынях основные причины изменения растительного покрова кроются в перевыпасе скота, ведущего к смене ценных кормовых растений плохо поедаемыми и сорными, а также в механическом повреждении растительного покрова транспортными средствами, при добыче полезных ископаемых и строительстве. Для восстановления же, например, лишайниковых тундровых пастбищ требуется не менее 15-25 лет. При распашке земель произошли значительные изменения почв: уменьшилось содержание гумуса, снизилась влажность...
