Якість життя в Україні залишається на низькому рівні у порівнянні з економічно розвиненими країнами Європейського союзу. Метою статті є дослідження сутності і проблем якості життя населення та пошук критеріїв і показників якості життя населення, які дозволяють органам державної і регіональної влади регулювати процеси формування і підвищення якості життя населення. Досліджено теоретичне підґрунтя поняття «якість життя», доведено доцільність його розгляду в об’єктивному, суб’єктивному, економічному, соціальному, індивідуальному, суспільному, внутрішньому та зовнішньому, аспектах. Спираючись на сутнісне тлумачення якості життя зробленно висновок, що його об’єктом є якість особистого, громадського, сімейного та трудового життя. Доведено необхідність проведення дослідження проблем якості життя населення і пошук більш надійних критеріїв і показників якості життя населення, які дозволяють органам державної влади впливати на процеси формування і підвищення якості життя населення. Проведене дослідження дозволило стверджувати, що якість життя – це комплексна характеристика задоволення матеріальних і культурних потреб людей, умов життєдіяльності, що склались, вільного розвитку окремої людини і суспільства в цілому. Ця характеристика включає показники комфорту і безпеки існування, стабільність середи існування і житла, рівня добробуту, доступність освіти і культури, ефективність сфери медичного обслуговування та ін. Для оцінки якості життя населення запропонована структура показників згрупованих в такі групи, як: фінансово-економічна; медико-екологічна; група показників матеріального добробуту і група показників духовного добробуту. Зроблено висновок, що на реалізацію стратегії підвищення якості життя мають бути націлені програми соціально-економічного розвитку України і діяльності місцевих органів влади.
По мере совершенствования технологии производства черных металлов, определившей ее меньшую зависимость от руды и кокса, расширения ассортимента выпускаемой продукции, в том числе на экспорт, возросшей зависимости от импорта огнеупоров, марганца, хрома, других легирующих металлов, во второй половине ХХ в. происходит сдвиг в географии отрасли к морским транспортным коммуникациям. Возросло значение портовых комплексов в эстуариях крупных рек, на побережье морей и океанов. Кроме того, обострились экологические проблемы, которые вытеснению черной металлургии на прибрежные территории и острова. Так, в Японии 4/5 всех мощностей черной металлургии размещено на Тихоокеанском побережье, часто на участках суши, отвоеванной у моря. Основные центры черной металлургии − Иокогама, Токио, Кавасаки, Осака, Кобе. Крупнейшие комбинаты − "Химедзи" и "Фукуяма" на острове Хонсю, "Явата", "Кокура" на острове Кюсю, "Муроран" на острове Хоккайдо и др.
Якість життя в Україні залишається на низькому рівні у порівнянні з економічно розвиненими країнами Європейського союзу. Метою статті є дослідження сутності і проблем якості життя населення та пошук критеріїв і показників якості життя населення, які дозволяють органам державної і регіональної влади регулювати процеси формування і підвищення якості життя населення. Досліджено теоретичне підґрунтя поняття «якість життя», доведено доцільність його розгляду в об’єктивному, суб’єктивному, економічному, соціальному, індивідуальному, суспільному, внутрішньому та зовнішньому, аспектах. Спираючись на сутнісне тлумачення якості життя зробленно висновок, що його об’єктом є якість особистого, громадського, сімейного та трудового життя. Доведено необхідність проведення дослідження проблем якості життя населення і пошук більш надійних критеріїв і показників якості життя населення, які дозволяють органам державної влади впливати на процеси формування і підвищення якості життя населення. Проведене дослідження дозволило стверджувати, що якість життя – це комплексна характеристика задоволення матеріальних і культурних потреб людей, умов життєдіяльності, що склались, вільного розвитку окремої людини і суспільства в цілому. Ця характеристика включає показники комфорту і безпеки існування, стабільність середи існування і житла, рівня добробуту, доступність освіти і культури, ефективність сфери медичного обслуговування та ін. Для оцінки якості життя населення запропонована структура показників згрупованих в такі групи, як: фінансово-економічна; медико-екологічна; група показників матеріального добробуту і група показників духовного добробуту. Зроблено висновок, що на реалізацію стратегії підвищення якості життя мають бути націлені програми соціально-економічного розвитку України і діяльності місцевих органів влади.