Різнорідні «моря» повітря. Великий об'єм повітря тропосфери з певними властивостями, зокрема температурою, вологістю, запиленістю, називають повітряною масою. Своїх властивостей повітряна маса набуває від земної поверхні, над якою перебуває тривалий час. Повітряна маса має значні розміри. Вертикально вона може охоплювати всю тропосферу, а по горизонталі часто поширюється на сотні й тисячі кілометрів.
За температурою розрізняють повітряні маси теплі та холодні, а за вмістом водяної пари - сухі та вологі. Сухі, або континентальні, повітряні маси утворюються над великими ділянками суходолу, а вологі, або морські, - над морями й океанами.
Повітряні маси формуються у певних широтах. Залежно від цього розрізняють п'ять типів повітряних мас: екваторіальну, тропічну, помірну, полярну арктичну та полярну антарктичну.
Полярні повітряні маси вирізняються низькими температурами, малим вмістом водяної пари у повітрі, значною прозорістю. Помірні повітряні маси формуються у помірних широтах обох півкуль. Вони можуть бути морськими та континентальними. їхня температура і вологість змінюються протягом року за сезонами. Тропічні повітряні маси утворюються у тропічних широтах як у Північній, так і в Південній півкулях. Морське тропічне повітря має досить високу температуру й вологість, континентальне - гаряче і сухе, а місцями значно запилене.
Екваторіальна повітряна маса формується поблизу екватора над океаном і суходолом. Для неї характерні високий вміст водяної пари та висока температура.
Постійна «боротьба» різних за властивостями повітряних мас. Між повітряними масами з різними властивостями виникають вузькі перехідні зони з найбільшою різницею температури, тиску і швидкості вітру. Ці зони «боротьби» повітряних мас називають атмосферними фронтами. Вони поширюються вгору в середньому на 10-12 км, а вздовж земної поверхні - на кілька сотень кілометрів. Атмосферні фронти бувають теплі і холодні.
Самая главная закономерность - большинство озер на Земле находится в районах древних оледенений. В Европе - это так называемые "балтийские поозерья" (Белорусское, Польское, Прибалтийское и пр.) , Карельский перешеек и Скандинавский полуостров. В Северной Америке - Канада и северная часть США.
Вторая закономерность - зависимость размещения озер от климата. Большинство озер на Земле находится в условиях достаточного или избыточного увлажнения.
Третья закономерность - зависимость размещения озер от тектонических процессов. Но тектонические озера - самые крупные (если они находятся в грабенах, такие как Ладожское, Великие Американские озера, Каспийское, Виктория) или самые глубокие (если находятся в разломах и трещинах, такие как Байкал, Танганьика, Ньяса) .
Четвертая закономерность - приуроченность к речным долинам и водосборам. И не только озера гидрогенного происхождения (например, старицы и вертебы) , но и озерно-речные системы (примеры: Браславская, Ушачская и Нарочанская группы озер в Беларуси).
