Гірські́ поро́ди (англ. rocks, нім. Gesteine) — природні агрегати однорідних або різних мінералів, що виникли за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні, більш чи менш стійкі за складом, які утворюють самостійні геологічні тіла[1][2]. Академік М. С. Шатський (1905—1960) визначав гірську породу, як парагенезис мінералів[3][4]. Як правило, гірськими породами вважаються лише тверді тіла, хоча в широкому розумінні до гірських порід належать також рідкі речовини (вода, нафта тощо) та природні гази.
Природні скупчення мінеральних агрегатів вивчає петрографія (від грецьких слів грец. πετρα — камінь; γραφω — пишу) — геологічна наука, яка вивчає мінеральний склад гірських порід, їх будову, походження, умови залягання, розповсюдження та утворення корисних копалин (руд, вугілля, нафти, газу, солей та підземних вод). Крім того, інженерна геологія вивчає гірські породи як основу фундаментів для будівель і споруд, середовище і матеріал для будівництва, агрономія — як родючі ґрунтоутворювальні породи.
1. Не знаю
2. Африка
3. 7,580млн
4. Європеоїдна
5. По кольору шкіри, волосся, очі
6. Раса Ефіопів
7. Там дуже холодно
8. Не знаю
9. Родючість
10. Літосфера до 5 км, Атмосфера до 50 км, Гідросфера і Біосфера повністю
11. Чорнозем
12. Тому що простір зазвичай покритий льодом
13. Тварини, рештки померлих які перегнівають
14. Так можна. Тому що не всі тварини можуть жити в жаркому або холодному кліматі
15. Географічної оболонкою
16. Клімат
17. Арктичних
18. пустелі
19. Китай, Індія, США, Індонезія, Пакистан
20. Микола Миклухо-Маклай
21. Грузія Болгарія, Турція, Румунія, Росія
22. Канада, США, Бразилія
23. Росія
- не значит жаркий. Это наглядно
иллюстрирует самый южный материк
Земли – Антарктида. Его
географическое положение
обуславливает потрясающие по своей
уникальности особенности, делает этот
материк особо привлекательным для
современных исследователей.
Антарктида полностью располагается
внутри южного полярного круга, а это
значит, что наиболее ярко на материке
представлены два времени года –
полярная зима, сопровождаемая
полярной ночью, и полярное лето с
ослепительным солнцем.
В летние месяцы (а для южного
полушария это декабрь, январь и
февраль) температура воздуха составляет
от -30 до -50 градусов Цельсия в
центральных частях материка, и до 0 – 5
градусов Цельсия на его побережье.
Зимой в центральных частях Антарктиды
обычными считаются температуры от -60
до -75 градусов Цельсия. Здесь же
зафиксирована самая низкая температура
на Земле – 89,9 градуса ниже нуля.
Температура воздуха на окраинах
материка может опускаться до –30
градусов.
Такой температурный режим определяет
накопление в ледниках больших запасов
воды. Антарктида – единственный
материк, поверхность которого
полностью покрыта льдом. Под
действием центробежных сил,
возникающих в результате вращения
Земли, и собственной тяжести лед
сползает с материка в океан.
Ещё одна особенность, обусловленная
приполярным положением - образование
стоковых ветров, которые круглогодично
дуют от полюса к окраинам, как будто
стекая с ледяного купола материка. Ветра
затихают только в прибрежных районах
в летний период.
Антарктида – наименее исследованный из
всех земных материков. Объясняется это
не только его природными
особенностями. Исторически
сложившиеся обстоятельства таковы, что
Антарктида была открыта позже
остальных материков, и, пока развитие
техники не достигло необходимого
уровня, исследовать самые южные земли
было весьма затруднительно.