Участь країн у міжнародному поділі праці та обміні зумовлює інтернаціоналізацію виробництва — установлення безпосередніх стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн. У результаті цього виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому масштабі. Так, наприклад, пасажирський авіалайнер, який випускає американська компанія «Боїнг», складається приблизно з 6 млн деталей, які виробляють у понад 30 країнах світу 16 тис. компаній, поєднаних між собою кооперативними зв’язками.
Завдяки інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку світового господарства відбувається настільки тісне зближення та зрощення національних економік, що вони починають функціонувати як єдине ціле. Це проявляється в розвитку та вдосконаленні різних форм міжнародної економічної інтеграції, дає змогу державам більш ощадливо використовувати ресурси та переваги територіального розподілу праці.
Міжнародна економічна інтеграція (від латин. integer — цілий) — процес господарського та політичного об’єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв’язків та розподілу праці між національними господарствами, взаємодія їх економік на різних рівнях та в різних формах.
Унаслідок економічної інтеграції країни створюють міжнародні економічні об’єднання. Зазвичай країни тісно співпрацюють зі своїми безпосередніми сусідами. Так утворюються регіональні об’єднання (мал. 1). Прикладами таких регіональних об’єднань країн є Європейський Союз, Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), економічний союз держав у Південній Америці (МЕРКОСУР) тощо.
Створення таких об’єднань дає змогу країнам-учасницям більш успішно конкурувати з іншими країнами та регіонами світу.
Глобалізація (від франц. global — планетарний, всеосяжний) — складний процес, що охоплює всі сторони людського розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного світового господарського простору.
Із часом об’єктом глобалізації стає не лише економіка, а й інші види життєдіяльності людини. Зближення народів різних країн відбувається в політичній, науково-технічній, культурній, навіть морально-етичній сферах. Усе частіше виникає гостре відчуття спільності проблем, через що світ дійсно сприймається як єдиний і цілісний. Таким чином, глобалізацію можна розглядати як економічну, політичну та культурну інтеграцію, але в масштабах усього світу.
Плотность населения равна 142,9 чел/1кв.км.Больше всего населения живет в восточных районах,свыше 4/5 населения всей страны,в районах Пекина,Шанхая.
В Китае проживает 56 признанных народов,с обычаями,своим языком,традициями.
Население распределено неравномерно.Последнее время каждый год по 10% населения переселяется в крупные города,считая,что жить в городе лучше(условия проживания,медицина,соцзащита населения,работа),хотя много населения проживает и в деревнях,поселках,небольших городах.Люди стараются жить поближе к работе.10% территории Китая занимают пахотные земли. Много людей работает в сельском хозяйстве,выращивая батат,картофель,помидоры,лук,сою,сахарную свеклу,пшеницу,арахис,чай,табак,джут,сахарный тростник,виноград,фрукты..Большинство работают в в волостных и поселковых предприятиях. В животноводстве тоже много людей трудится-в овцеводстве,в свиноводстве,в разведении крупного рогатого скота.
Здесь занимаются разведением тутового шелкопряда.Китай-ведущий экспортер натурального шелка.
Много людей живет по берегам рек,занимаясь рыбной ловлей,а также
рыбоводством.В Желтом,в Восточно-Китайском море занимаются также рыбной ловлей,добычей морепродуктов
Большое количество людей занимается добычей и переработкой полезных ископаемых.
Меньше всего населения проживает на окраинных территориях Китая ,в пустынях,нагорьях.