Вопрос 1. Что такое планета?
Планета — это небесное тело, вращающееся по орбите вокруг звезды или её остатков, достаточно массивное, чтобы стать округлым под действием собственной гравитации.
Вопрос 2. Какова форма Земли?
Земля имеет не идеально сферическую форму, а несколько сплюснута у полюсов. Такая форма получила название геоид.
Вопрос 3. Как в древности люди объясняли происхождение нашей планеты?
До нас дошли многочисленные сказания и мифы разных народов о происхождении нашей планеты. Их объединяет утверждение, что Земля создана разумной деятельностью мифических героев или богов.
Вопрос 4. Объясняют ли гипотезы Ж. Бюффона и Дж. Джинса, как возникло Солнце?
Нет, эти гипотезы не объясняют возникновения Солнца.
Вопрос 5. Каковы современные представления о происхождении Солнца и планет?
Сегодня учёные предполагают, что Солнце и планеты возникли одновременно из межзвёздного вещества — частиц пыли и газа. Это холодное вещество постепенно уплотнялось, сжималось, а затем распалось на несколько неравных сгустков. Один из них, самый большой, дал начало Солнцу. Его вещество, продолжая сжиматься, разогревалось. Вокруг него образовалось вращающееся газово-пылевое облако, которое имело форму диска. Из плотных сгустков этого облака возникли планеты, в том числе и наша Земля.
Вопрос 6. Сравните гипотезы И. Канта, П. Лапласа и О. Ю. Шмидта. В чём их сходство и различие?
Сходство всех гипотез в том, что Солнечная система возникла из пылевого облака. Разнятся мнения насчет температуры этого облака. Кант и Шмидт считали, что оно было холодным, а Лаплас считал облако горячим.
Вопрос 7. Как вы считаете, почему только в XVIII в. появились первые научные предположения о возникновении Земли?
Потому что до этого времени было мало сведений о планетах и Солнце. Только к XVIII в. наука накопила достаточное количество сведений о нашей планете и о Солнечной системе.
Озеро — це природне замкнуте заглиблення на суходолі, яке заповнене водою. За розмірами їх поділяють на дуже великі (площею понад 1000 км2), великі (площею 100—1000 км2), середні (10—100 км2) і малі (менше ніж 10 км2). На земній кулі налічується 20 озер, які мають площу понад 10 000 км2:
Озера розрізняють не тільки за розміром, але й характером водообміну, походженням озерних улоговин, солоністю вод тощо. Залежно від характеру водообміну виділяють безстічні й стічні озера. До перших належать ті, що втрачають воду лише через випаровування. Озера, з яких беруть, початок річки або струмки, називають стічними.
За походженням озерних улоговин розрізняють тектонічні, річкові, морські, льодовикові, карстові, просадочні, вулканічні, завальні озера. Озера тектонічного походження утворені у тектонічних розломах чи зниженнях.
Найрозповсюдженішими на Землі є невеликі озерні улоговини, що утворилися під дією річкових вод (стариці, дельтові та заплавні озера).
Серед озер морського походження виділяють озера-лагуни та озера-лимани. Озера-лагуни виникають при відокремленні частини морської акваторії піщаними косами чи пересипами. Озера-лимани утворюються в результаті затоплення річкових долин морем.
Льодовикові озерні улоговини утворилися * в районах, що піддавалися зледенінню.
Озеро вулканічного походження
Карстові озера утворюються у районах поширення легкорозчинних гірських порід.
У степових районах у результаті просідання грунту над вимитими підземними водами породами утворюються просадочні озера.
Завальні (греблеві) озера характерні для гірських країн. Вони виникають внаслідок зсуву чи обвалу, що перегороджує шлях водному потоку.
Озерні улоговини вулканічного походження є кратерами згаслих вулканів.
Із річковими, та підземними водами в озера надходять солі. Якщо озеро безстічне, то солі в ньому нагромаджуються і вода стає солоною. Солоність озер може бути у багато разів вищою, ніж солоність океанічних вод.' Солоні озера найхарактерніші для пустель, напівпустель і степів.