Причини різної густоти населення
З давніх-давен головним обмежувачем розселення людей був природний чинник. Про це свідчать такі факти: постійні населені пункти на планеті розміщені на південь від 78° пн. ш. і на північ від 54° пд. ш.; 80 % людства живуть на рівнинах; понад 50 % – на відстані від моря не більш ніж 200 км, а 30 % – не далі ніж 50 км від узбережжя. Водночас малозаселеними є пустелі, вкриті льодовиками простори, тундра, вологі екваторіальні ліси.
Другим є історичний чинник. Найгустіше заселені райони давнього освоєння, де формувалася людина сучасного типу або існували могутні цивілізації давнього світу. Тому густозаселеними регіонами й нині лишаються Європа, Південна і Східна Азія. Потужні міграційні потоки з Європи після епохи Великих географічних відкриттів спричинилися до більшої густоти населення саме східного узбережжя Америки.
Третім чинником є демографічний. Чисельність і густота населення швидше зростають у країнах із другим типом відтворення. Навпаки, демографічна криза та депопуляція призводять до зменшення кількості й густоти населення.
Нарешті, розміщення населення завжди залежало від економічного чинника, тобто рівня розвитку та розташування виробництва. Ще в давнину внаслідок розвитку сільського господарства були території, що «притягували» людей: долина Нілу, Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина. З початком розвитку промисловості утворилися великі осередки підвищеної густоти населення в Європі та на сході Північної Америки. Тепер дедалі частіше господарство тяжіє до морських шляхів, які визначають економічні зв’язки між більшістю країн сучасного світу. Тому й густота населення зростає в цих районах.
Транспортная система Испании — совокупность транспортных средств, инфраструктуры и управления, функционирующих на территории Испании.
Первая железная дорога построена в 1848 году. Общая длина рельсового пути в 2008 году составляла 15 293 км, из которых 9058 км электрифицировано[1]. По железным дорогам перевозится около 6,5 % всех грузов наземного транспорта и 6 % пассажиров
Широкая колея (1668 мм) - 11 919 км (электрифицировано на постоянном токе 3 кВ - 6950 км)
Стандартная колея (1435 мм) - 1392 км (электрифицировано на переменном токе 25 кВ - 1054 км)
Узкая колея (1000 мм) - 1954 км (электрифицировано - 815 км)
Узкая колея (914 мм) - 28 км (все электрифицированы).
Испания в настоящее время имеет 1272 км высокоскоростных железнодорожных линий, связывающих Мáлагу, Севилью, Мадрид, Барселону и Вальядолид. 1053 км высокоскоростных магистралей оборудованы европейской системой управления движением поездов[2]. Если амбициозная программа по развитию скоростного железнодорожного сообщения будет выполнена, к 2020 году Испания будет иметь 7000 км высокоскоростных железнодорожных линий, позволяющих добраться из провинции до Мадрида менее чем за 3 часа и до Барселоны - в течение 4 часов.
