Основные осадки приносятся ветрами с Индийского океана. Распределение осадков по территории Мадагаскара зависит в первую очередь от особенностей рельефа. Комбинация таких параметров, как уровень влажности, высота и удаленность района от моря создает на Мадагаскаре более десяти различных типов климата. В разных регионах Мадагаскара за год выпадает в среднем от 400 до 3600 мм осадков. Наибольшее их количество отмечается на востоке и северо-востоке острова, куда непрерывно поступает влажный воздух Индийского океана, а наименьшее - на юго-западе страны. Максимум осадков выпадает в летнее время (остров находится в южном полушарии) в период с декабря по февраль. В это же время на восток острова нередко приходят мощные циклоны со штормовой погодой.
З давніх часів люди знали нро небесні тіла, які вони назвали планетами. Зовні вони схожі на зорі, але відрізняються від них тим, що постійно переміщуються по небу, переходячи з одного сузір’я до іншого, змінюючи свою яскравість. Пояснюється це тим, що планети рухаються своїми орбітами навколо Сонця і світять нам його відбитим світлом. Тобто самі планети не випромінюють світло.Пині вчені налічують вісім планет Сонячної системи. У шести з них виявлено природні супутники - небесні тіла, які обертаються навколо планет. Проте в природі існують ш;е й небесні тіла. Це всі тіла, ш;о знаходяться за межами Землі: зорі, планети, комети, астероїди тош;о. Найбільшими небесними тілами є зорі, найменшими - космічний пил. Тисячі років люди гають за зоряним небом, намагаючись розібратись у його зоряному різноманітті, класифікувати його, якось позначити.Зоря — самосвітне небесне тілоРозжарені небесні тіла, що випромінюють світло, називають зорями. Неозброєним оком на зоряному небі можна налічити близько 3000 зір, а за до бінокля, підзорної труби чи телескопа - набагато більше. Щоб простіше було орієнтуватися серед великої кількості зір, які можна побачити неозброєним оком, небесну сферу поділили на ділянки, а зорі на цих ділянках об’єднали в групи і назвали сузір’ями.Давні дослідники зоряного неба нодумки сполучали зорі лініями так, що вони схематично нагадують певні фігури. Тому на небі можна знайти Терези й Рака, Тельця і Пса. Багато назв зір і сузір’їв пов’язано з міфами й легендами. Не виняток і сузір’я Оріона, яке легко знайти на нашому небі за яскравими зорями Планети земної групи мають високу густину та складаються переважно з силікатів та металізованого заліза (на відміну від газових гігантів та льодових карликових планет, об’єктів пояса Койпера та хмари Оорта). Найбільша планета земної групи — Земля, більше ніж у 14 разів поступається в масі найменшому газовому гіганту — Урану, але при цьому у 400 разів масивніша найбільшого об’єкта поясу Койпера. Планети земної групи складаються переважно з кисню, кремнію, заліза, магнію, алюмінію та інших важких елементів. Всі планети земної групи мають наступну будову: у центрі планети залізне ядро з невеликою кількістю нікелю.мантія складається з силікатівкора, яка виникла через часткове плавлення мантії складається також з силікатних порід. З поміж планет земної групи тільки у Меркурія немає кори, оскільки вона була розбита в результаті метеоритних бомбардувань. Земля відрізняється від інших планет групи наявністю великої кількості гранітів у корі.Дві планети земної групи (Земля та Марс) мають супутники і жодна зі всіх чотирьох планет групи не має кілець.
Освоение Атлантического океана началось еще в эпоху ранней Античности. Именно тогда древние финикийские мореплаватели начали осуществлять первые путешествия по Средиземному морю и восточному побережью Атлантического океана. Однако пересечь Атлантический океан удалось только европейским северным народам в 9 веке. «Золотую эру» освоения Атлантики положил известный мореплаватель Христофор Колумб.В ходе его экспедиций были открыты многие моря и заливы Атлантического океана. Современные ученые – океанологи продолжают изучать Атлантический океан, в частности рельефные структуры его дна.
океана. Распределение осадков по территории
Мадагаскара зависит в первую очередь от особенностей
рельефа. Комбинация таких параметров, как уровень
влажности, высота и удаленность района от моря
создает на Мадагаскаре более десяти различных типов
климата.
В разных регионах Мадагаскара за год выпадает в
среднем от 400 до 3600 мм осадков. Наибольшее их
количество отмечается на востоке и северо-востоке
острова, куда непрерывно поступает влажный воздух
Индийского океана, а наименьшее - на юго-западе
страны. Максимум осадков выпадает в летнее время
(остров находится в южном полушарии) в период с
декабря по февраль. В это же время на восток острова
нередко приходят мощные циклоны со штормовой
погодой.