Земля возникла из-за взрыва огромной звезды. Осколок собирал космическую пыль, притягивал к себе маленькие осколки ,оставшиеся от взрыва. Образовывалась туманность, скапливались газы, на земле начались извержения. На тот момент на земле не было кислорода, и атмосфера была токсичной для людей. Вращаясь пыль уплотнялась, соединяла другие осколки, налегала слой за слоем, и в итоге образовалось ядро. теперь Земля притягивала к себе различные космические тела. В осколок врезались метеориты, на которых была вода. Так вода теперь есть тут. Но случилось крупное столкновение с астероидами, и это привело к наклону земной оси, и с этого началось формирование луны. Со временем, космические "бомбардировки" прекратились., и Земля наконец, смогла "остыть". Вода, принесенная астероидами, сгустилась в облака и океаны., Земля стала пригодной для проживания. На земле появился кислород. Ну, а дальше все знают. появились бактерии, эволюция преобразила их в млекопитающих. Ну а потом появились мы. Не забываем про растущую флору и фауну. Все:3
Вивченням невеликої ділянки місцевості з подальшим складанням та уточненням великомасштабних (топографічних) карт і планів займається наука топографія (від давньогрец. топос – місце, графо – пишу), яка є окремим розділом картографії. Топографічними вважаються карти, складені в масштабі від 1:200000 до 1:10000. Ще більший масштаб має план місцевості, а саме 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500. За змістом топографічні карти є загальногеографічними. Під час створення карти змістова інформація має відповідати таким вимогам: максимальна повнота зображення, точність положення об’єктів і достовірність стану місцевості на рік створення карти. Склад зображених об’єктів і ступінь їх деталізації залежать від масштабу карти та особливостей зображеної території. Внаслідок постійних змін, що відбуваються на місцевості, зміст топографічних карт періодично оновлюється. Найшвидше застаріває інформація про промислові густозаселені території. Там уточнюють карти кожні 5–7 років. У сільських районах – раз на 8–10 років, ав малоосвоєних гірських, лісових, степових районах – кожні 10–15 років. Оскільки топографічні карти зображують невеликі території, спотворень на них практично немає. За топографічними картами можна робити вимірювання довжин і площ, оскільки масштаб на всій карті однаковий.
Древние писатели или не знали Аральского моря или имели о нем очень смутное понятие. И в средние века в Западной Европе о нем знали не много. Книга Большого Чертежа, составленная в Москве в конце XVI стол., упоминает о Синем море и текущей в него р. Сыре. Синее море - русское древнее название. У Страбона, I в. н. э., Птолемея, II в., упоминается как Оксийское или Оксианское озеро от реки Оке (Оксус) — древнего названия Амударьи; у арабского географа Истхари, X в., Хорезмское море от названия территории на его южном побережье.Известны также названия Гурганджское море (по древнему названию Ургенча), море Сыр по р. Сырдарья и др. В России XVI—XVII вв. называлось Синее море (синее море русского фольклора). С конца XVII в. входит в употребление Аральское море от тюркского Арал-Тенгизу где арал «остров», тенгиз (денгиз) «море, большое озеро», т. е. «островное море». Очевидно, название первоначально относилось только к морю у дельты Амударьи, изобиловавшей о-вами, где по карте 1741 г. находилось Аралское владение. Позже название распространяется на всю акваторию моря; в XVIII в. оно употребляется в формах: озеро Оралское, морцо Арал, морцо Аралское, море Аральское
