1) а
2)в
3)в
4)б
5)а
6)б
7) 1б , 2а, 3г, 4д
8) 1г, 2б, 3д, 4в
9) в, а, б, г
10) б, а, в, г
11) У порівнянні з іншими зонами України Степ одержує найбільшу кількість сонячного тепла, але найменшу кількість осадків. Із заходу на схід температури січня змінюються від -2 до -9 С , температури лип-ня — від +20 до +24 °С. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід — від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових річок.
Природних лісів у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в бал-ках (байрачні дубові ліси), у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних терасах (соснові ліси). Є й штучні лісові масиви. Повсюдно в Степу ство-рено лісові полезахисні смуги.
Степ сильно змінений людиною. Природна рослинність збереглася в заповідниках, на схилах річкових долин і балок,
У північних районах є лучні степи з пишним різнотрав'ям (конюшина, шавлія, сон-трава та ін.) і степовими злаками. Ґрунти — звичайні чорно-земи, типові чорноземи. Далі на південь — різнотравно-типчаково-кови-лові степи на звичайних чорноземах поступово переходять у типчаково-ковилові на південних чорноземах. Ще далі на південь — сухі степи з роз-рідженим травостоєм із злаків, полину, солянок на каштанових ґрунтах.
Тваринний світ: крім численних дрібних гризунів у степу живуть землерийки, кроти, сліпці. Бабак звичайний зараз зберігся тільки в Лу-ганському заповіднику та у двох заказниках Харківської області. Харак-терні для степу ховрашки, зустрічаються ласка, горностай, степовий тхір, борсук, лисиця та ін., із птахів — жайворонки, перепели, куріпки, рідко — дрохви, орли.
Рілля в стопу складає 75% земельного фонду. Лісостепова зона України
Лісостепова зона простяглася від Прикарпаття до Середньоросійської височини. Північна межа (із Поліссям) проходить поблизу Львова, Ше-петівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова, а південна — по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія —— Красноград — Балаклія —Куп'янськ.
Рельєф Лісостепу різноманітний. На Правобережжі зона займає Волино-Подільську і Придніпровську височини, на Лівобережжі — частину Придніпровської низовини і відроги Середньоросійської височини.
Зональними типами грунтів є сірі лісові ґрунти (під лісовими маси-вами), а також типові чорноземи (під лучним різнотравним степом). У заплавах річок поширені лучно-чорноземні ґрунти, Клімат Лісостепу помірно континентальний. Із заходу на схід січневі температури змінюються від -5 до -8 °С, липневі — від +18 до +22 С. На заході випадає 550-750 мм, на сході — 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із заходу на схід.
У Лісостепу переважають широколистні ліси, головним чином дібро-ви. Бук утворює великі масиви на крайньому заході. Граб характерний для лісів Придніпровської височини. На Лівобережжі домінує дуб із домішкою клена, липи, ясена. Соснові і сосново-дубові ліси займають піщані тераси річок.
Ландшафти Лісостепу сильно змінені людиною. За останні сторіччя лісистість зменшилася від 40-50 до 5-10%. Середня розораність Лісо-степу складає 75%, а на Лівобережжі — навіть 90%. Природні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох інших культур.
Для Лісостепу є характерним поєднання тваринного світу Полісся і Степу. У лісах водяться лбсь, дикий кабан, козуля, вовк, барсук, куниця, білка. На степових ділянках типові тварини — заєць-русак, лисиця, гри-зуни (ховрашки, хом'яки, миші); із птахів — сіра куріпка, перепел.
Лісостеп України поділяється на чотири фізико-географічні провінції: Західне-Українську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережне-Дніпров-ську, Середньоросійську.
Степова зона України
Степова зона займає близько 40% території України. На півночі Степ межує з Лісостепом по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія — Красноград — Балаклія — Куп'янськ. Степ охоплює Причорноморську низо-вину, південні частини Придніпровської височини та Придніпровської ни-зовини, Донецьку і Приазовсь
Амазонка збирає води з площі у 7180 тис.км2. Більша частина басейну Амазонки належить Бразилії.
Ріка приймає близько 500 приток, багато з яких - величезні ріки: близько 20 приток мають протяжність понад 1,5 тис. км. Найбільші праві притоки Укаялі, Журна, Мадейра, Тапажос, Шингу; лiвi-Iса, Япура, Ріу-Негру. Впадаючи, одна за іншою, багатоводні притоки швидко збільшують ширину річки; після злиття з Укаялі Амазонка має ширину близько 1,5 км, в середній течії - до 5 км, перед гирлом - від 80-до 150 км. Перед впадінням в Атлантичний океан русло Амазонки розбивається між великими островами на рукави, утворюючи воронкоподібні гирла.
Режим Амазонки доволі складний. Праві притоки, які розташовані в Південній півкулі, і ліві у Північній півкулі, в результаті різночасового випадання У їхні басейни дощів, мають паводки в протилежні пори року: праві притоки - з жовтня по березень (літо Південної півкулі), ліві - з квітня по жовтень (літо Північної півкулі). У зв'язку з цим Амазонка повноводна впродовж року і сезонні коливання рiвня води у значній мірі згладжені. Найбільше підвищення рівня відбувається у квітні-липні, повінь триває понад 120 днів. В цей час вода виходить з низьких берегів і затоплює ліси у широкій долині річки.Найнижчий рівень води у річц ігається в серпні-вересні.
Пересічна витрата води у нижній течії 120 тис м3/сек., величина річного стоку - 3800 KM3.
Амазонка та її притоки багаті на органічну живність. Багато рослинних та тваринних організмів вирізняються великими розмірами. У водах Амазонки росте найбільша водяна рослина Вікторія -
, живуть каймани, прісноводні дельфіни, ламантини, водосвинКИ
Объединяет их то, что растительность при наступлении влажного периода очень быстро растёт достигая 3-5 метровой высоты, так называемые высокотравные саванны. Большое количество травянистой растительности даёт пищу многочисленным травоядным животным и следующей пищевой цепочкой являются хищники.
Саванны Африки расположены в северном и южном полушариях имеют сплошное распространение в восточной части, это им мигрировать вслед за осадками.
Удачи)