Під формою суспільної організації виробництва розуміють певний б організації господарської діяльності населення. Однією з основних форм є концентрація, тобто зосередження виробництва на великих підприємствах або значної кількості підприємств однієї або суміжних видів господарської діяльності на обмеженій території (територіальна концентрація виробництва). Завдяки масовому виробництву продукції та економії на перевезеннях територіальна концентрація виробництва дає змогу отримувати більш дешеву і якісну продукцію, а тому мати високі прибутки (мал. 1). Частина прибутків спрямовується на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а також на подальший розвиток підприємств. Це є необхідною умовою для нарощування обсягів виробництва, у тому числі завдяки застосуванню сучасних технологій та новітнього високопродуктивного обладнання.
Концентрація виробництва відбувається переважно навколо центрів виробництва, які формуються в найбільших містах. У тих випадках, коли відбувається агломерування, тобто центр розширюється і в ньому зосереджується все більша кількість підприємств, утворюються агломерації.
Концентрації сприяє ще одна форма суспільної організації виробництва — спеціалізація — поділ праці за видами продукції, який може відбуватися як на окремих підприємствах, так і на територіях (наприклад адміністративних областей), де вони розташовані (мал. 2).
Изменяется распределение температур к северу и у югу от экватора. Причина - геогафическая широта расположения Африки и циркуляцией атмосферы.
Африка – самый жаркий материк земного шара. Она располагается преимущественно в тропических и экваториальных широтах, и поэтому получает значительную сумму солнечной радиации (в северной части суммарная радиация превышает 836 кДж/см2 в год, на остальной территории – в среднем более 669 кДж/см2). Эта причина и обусловливает преобладание в Африке высоких положительных температур.
На основной территории материка средняя годовая температура превышает +20°С. Летом температура воздуха в Сахаре поднимается до +40°С и выше, а поверхность камней нагревается до +70°С. На севере Африки отмечена самая высокая температура воздуха на Земле (+58,1°C, г. Триполи) .
В Африке нет холодных зим в нашем понимании. Даже на северной и южной окраинах материка, заходящих в субтропические пояса, средняя температура зимних месяцев не опускается ниже +8…+12°С. Однако холодный высокогорный климат представлен на вершинах Эфиопского нагорья и Восточно-Африканского плоскогорья.
На побережье Средиземного моря средняя июльская температура достигает +27...28 °С, а средняя температура января+11.. 12 °С. На Капском побережье средняя температура самого теплого месяца не превышает +21 °С, а самого прохладного +13... 14 °С.
В экваториальных широтах, во впадине Конго и на побережье Гвинейского залива нет различий по сезонам – температура воздуха в течение всего года держится около +25°С.
Климатические условия Африки формируются не только под воздействием сезонных различий в нагревании северной и южной частей материка. Распределение температур и особенно осадков связано с циркуляцией атмосферы. Для большей части Африки характерна пассатная циркуляция. В северной части материка пассаты проходят над сушей и несут сухой тропический воздух. В Южной Африке пассаты приходят с Индийского океана и несут более влажный воздух, вызывают обильные дожди в горах Мадагаскара и на восточных склонах Драконовых гор.
В субэкваториальных широтах характерна сезонная смена воздушных масс: летом соответствующего полушария пассаты сменяются экваториальными муссонами. На крайнем севере и юге материка, в субтропических широтах, также отмечается сезонная смена циркуляции атмосферы: зимой каждого полушария здесь господствует западный перенос умеренных воздушных масс (идут дожди) , а летом эти территории находятся под воздействием субтропических антициклонов с высоким давлением (сухая солнечная погода).
Під формою суспільної організації виробництва розуміють певний б організації господарської діяльності населення. Однією з основних форм є концентрація, тобто зосередження виробництва на великих підприємствах або значної кількості підприємств однієї або суміжних видів господарської діяльності на обмеженій території (територіальна концентрація виробництва). Завдяки масовому виробництву продукції та економії на перевезеннях територіальна концентрація виробництва дає змогу отримувати більш дешеву і якісну продукцію, а тому мати високі прибутки (мал. 1). Частина прибутків спрямовується на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а також на подальший розвиток підприємств. Це є необхідною умовою для нарощування обсягів виробництва, у тому числі завдяки застосуванню сучасних технологій та новітнього високопродуктивного обладнання.
Концентрація виробництва відбувається переважно навколо центрів виробництва, які формуються в найбільших містах. У тих випадках, коли відбувається агломерування, тобто центр розширюється і в ньому зосереджується все більша кількість підприємств, утворюються агломерації.
Концентрації сприяє ще одна форма суспільної організації виробництва — спеціалізація — поділ праці за видами продукції, який може відбуватися як на окремих підприємствах, так і на територіях (наприклад адміністративних областей), де вони розташовані (мал. 2).