Рельєф Північної Америки тісно пов’язаний з її тектонічними структурами. Давній і молодій платформам у сучасному рельєфі відповідають рівнини, областям складчастості на крайньому заході та крайньому сході — гори.
Північна Америка разом з Євразією є залишком давнього материка Північної півкулі Лавразія, який почав розколюватися на сучасні материки наприкінці мезозойської ери, тобто майже 100 млн років тому.
Найдавнішою та найбільшою за площею тектонічною структурою Північної Америки є Північноамериканська платформа, уламок давньої Лавразії. На півночі платформи її кристалічний фундамент виходить на земну поверхню, утворюючи найбільший у світі за площею Канадський щит.
На південному сході материка розташована молода платформа. За геологічною будовою це глибокий прогин фундаменту, заповнений десятикілометровим шаром осадових гірських порід.
Усю західну частину Північної Америки займає середня за віком область складчастості, яка сформувалася переважно в мезозойську еру внаслідок зустрічного руху Північноамериканської та Тихоокеанської літосферних плит. Про недавній вулканізм тут свідчать гейзери, гарячі джерела, грязьові вулкани.
На заході материка в межах середньої та молодої областей складчастості з півночі на південь простяглася одна з найбільших гірських систем світу — Кордильєри.
Вдоль всего Атлантического океана с севера на юг, занимая его осевую часть, проходит Срединно-Атлантический хребет, разделяющий расположенные по обе его стороны континентально-океанические литосферные плиты: Северо-Американскую, Карибскую и Южно-Американскую — на западе и Евразийскую и Африканскую — на востоке. Срединно-Атлантический хребет обладает наиболее ярко выраженными чертами срединно-океанических хребтов Мирового океана. Изучением именно этого хребта было положено начало исследованию глобальной системы срединно-океанических хребтов в целом.
они предают волны которые могут существовать между плитами