Відповідь:Найбільшу кількість вертикальних поясів у горах Євразії мають південні схили Гімалаїв. Тут, біля підніжжя, поширені заболочені тропічні ліси. Для них характерні чагарникові зарості, густо перевиті ліанами. Далі вгору, приблизно до висоти 1000 м, росте гірський тропічний ліс. Піднявшись іще на кілометр, можна натрапити на субтропічну вічнозелену рослинність. Вище неї починають переважати рододендронові й мішані ліси з підліском з низького бамбука. Іще кілометр угору - з’являються хвойні та листопадні ліси зі смереки, модрини, ялівцю. Верхня межа лісу перебуває на висоті 3500 м.
Вище лісового поясу розташовані субальпійські чагарникові зарості та криволісся, які поступово переходять у луки. Примули, анемони, маки та інші квіткові рослини піднімаються до снігової лінії. На вічних снігах і льодовиках життя майже не існує.
Ніде у світі немає такої кількості вертикальних поясів, як у Гімалаях. Цікаво, що на їхніх північних схилах через надзвичайну сухість утворилося тільки два пояси - гірські пустелі, які одразу переходять у пояс вічних снігів.
Пояснення:
Это связано с изменением давления по временам года, что является следствием разного нагрева территории в разные времена года. Изменение давления приводит к преобладанию разных воздушных масс: летом влияют теплые, а зимой холодные.
Если строить логическую цепь причин:
разный угол падения солнечных лучей - разный нагрев - разное давление - разные воздушные массы - разные сезоны по временам года - формирование переходного климатического пояса