Западно-Сибирская равнина — равнина, расположенная на севере Евразии между Уральскими горами и рекой Енисей на западе и востоке и Алтайскими горами и побережьем Карского моря на юге и севере. Наиболее экономически-освоенная часть Сибири.
Равнина располагается на относительно молодой Западно-Сибирской плите и долгое время представляла из себя дно обширного морского бассейна, о чём свидетельствуют и мощные слои осадочных пород мезозойско-палеозойского возраста. В периоды оледенений в Западной Сибири формировались ледниковые системы озёр и речных русел, переносивших воды многочисленных рек на юг, в бассейн Каспийского моря. Таким образом, заболоченность региона является следствием событий его геологической истории.
Для Западно-Сибирской равнины характерен главным образом континентальный климат. Зимний период, в целом, продолжительный, с малым количеством оттепелей, но погода отличается неустойчивостью, что является следствием контакта воздушных масс Исландского минимума и области повышенного давления на юге региона. В тёплое же время года, по причине инверсии сложившейся зимой метеорологической обстановки (над равниной устанавливается зона пониженного давления) преобладают ветра северных направлений, что увеличению влияния атлантических воздушных масс и росту количества осадков, большая часть которых выпадает в лесной зоне.
ответ:І справді цікаве питання, хоча якщо прийняти до уваги гіпотезу, буцімто саме з Африки пішло людство, то тоді питання це втрачає свій сенс, бо Африка була відома завжди. І дійсно північна Африка, а саме давня єгипетська цивілізація стоїть у витоків нашої сучасної європейської цивілізації – саме з давнього Єгипту черпали своє натхнення античні греки, які створили не менш прекрасну культуру, яку потім у них перейняли римляни. Але здавна була відома лише Північна Африка, в той час як решта чималих територій цього континенту на протязі довгих віків були покриті пеленою невідомості.
Першими європейцями, які потрапили далі, ніж територія Північної Африки були португальці, отже їх можна і вважати першовідкривачами африканського континенту. У 1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873) який у своїх мандрівках першим з людей перетнув Африку із сходу на захід, від Індійського океану до Атлантичного, попутно відривши чимало цікавих місць, як от скажімо, водоспад Вікторія, названий Давидом Лівінгстоном так на честь англійської королеви Вікторії.
Объяснение:
1. Экологические ситуации и их оценка. Удовлетворительная,
напряженная, критическая и кризисная ситуация.
Катастрофическая ситуация
2. Ресурсы литосферы. Техногенные воздействия на геологическую
среду. Три добычи полезных ископаемых………………………….5
3. Определение традиционного природопользования. Три группы
населения в связи с традиционным природопользованием. Виды
деятельности, относящиеся к традиционному
природопользованию……………………………………………………………9
4. Организационная структура управления природопользованием…….13
Используемая литература16
1. ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ СИТУАЦИИ И ИХ ОЦЕНКА. УДОВЛЕТВОРИТЕЛЬНЫЕ, НАПРЯЖЁННЫЕ, КРИТИЧЕСКИЕ И КРИЗИСНЫЕ СИТУАЦИИ. КАТАСТРОФИЧЕСКАЯ СИТУАЦИЯ.
Экологическое состояние гое- и экосистем, как правило, отражает экологическую ситуацию, сложившуюся на той или иной территории.
Оценка остроты (напряженности, критичности) экологических ситуаций – это, по существу, выявление степени опасности последствий хозяйственной деятельности человека с позиций самого человека.