1) Полярная ночь — период, когда Солнца более 24 часов (то есть более суток) не появляется из-за горизонта.
Полярная ночь является следствием наклона оси вращения Земли к плоскости эклиптики, угол наклона составляет приблизительно 23°26′.
2) В России полярную ночь могут наблюдать жители следующих относительно крупных городов: Мурманск, Норильск, Воркута, Нарьян-Мар, Новый Уренгой.
3) Равноденствие — астрономическое явление, когда центр Солнца в своём видимом движении по эклиптике пересекает небесный экватор.
За время существования григорианского календаря рекордно ранние равноденствия случились в 1696 году: 19 марта — весеннее и 22 сентября — осеннее; а самые поздние в 1903 году: 21 марта — весеннее и 24 сентября — осеннее.
В ближайшие 100 лет самые ранние равноденствия будут в 2096 году: 19 марта — весеннее и 21 сентября — осеннее, а самые поздние в 2103 году 21 марта — весеннее и 23 сентября — осеннее.
Існуючі на сьогодні джерела енергії поділяють на традиційні та альтернативні. До традиційних відносять корисні копалини – нафту, газ, вугілля. Їх найбільший недолік полягає в тому, що це – невідновлювані ресурси. У цьому полягає перший фактор, що мотивує визнати необхідність використання інших енергоносіїв. Рано чи пізно навіть найбагатші родовища вичерпають себе, тому пошук нових варіантів отримання енергії стає з кожним роком більш актуальним.
Другим фактором, а за значимістю, можливо, і першим, є вплив на екологію планети. Викиди парникових газів, які утворюються при спалюванні корисних копалин, порушують кліматичний баланс. Наслідки зміни клімату в останнє десятиліття стають все відчутнішими. Проливні дощі й урагани, сніг посеред весни, періоди тривалої посухи, повені, торнадо й інші природні явища виникають все частіше, і керувати ними ми не можемо. Єдиний доступний людям б знизити темпи зміни клімату – це перехід на більш екологічно чисті джерела енергії, до яких належать відновлювані, або альтернативні: сонце, вітер, вода, біогаз та інші.
Альтернативна енергетика
Виходом із ситуації перманентної нафтогазової кризи (а в ній ми не раз опинялися за період незалежності України) є використання альтернативних видів енергії.
Альтернативні джерела енергії – це природні явища, які шляхом перетворення в спеціальних установках перетворюються в теплову або електричну енергію. До них відносять:
сонячне електромагнітне випромінювання;
кінетичну енергію руху повітряних мас (вітер);
кінетичну енергію водного потоку (річки);
енергію морських припливів і відливів;
теплову енергію гарячих джерел.
До альтернативної енергетики відносять також отримання тепла в процесі спалювання відновлюваного палива – біогазу, біоетанолу, паливних пелет та ін.
Розглянемо плюси і мінуси альтернативних видів енергії.
Сонячна енергетика
Сонячні електростанції та сонячні колектори використовують енергію світлового потоку, яка природним шляхом потрапляє на фотоелементи й перетворюється в електричну енергію, або теплову енергію для нагрівання рідини (води). Головний плюс – екологічність і повна відсутність шкідливих викидів в атмосферу. Основний недолік – нерівномірність одержуваної потужності протягом доби або інших тимчасових періодів. Вночі, в похмуру або дощову погоду вироблення електроенергії припиняється. У ясні погожі дні кількість виробленої електроенергії перевищує потреби енергоспоживачів, тому виникає необхідність в акумуляторах. Їх ціна значно підвищує собівартість виробленого кВт/год.
Вітрова енергетика
Альтернативна енергія вітру використовується людством здавна, прикладом чого є вітряки. Їх сучасний прообраз – вітрова енергетична установка – використовує перетворення кінетичної енергії рухомих повітряних мас в електричну енергію. Кілька десятків вітрогенераторів, об’єднані в одну мережу, утворюють вітрову електростанцію.
Це один з найбільш дешевих видів альтернативної енергетики. Його великим недоліком є наявність шуму, виробленого вітрової установкою. Побічним негативним ефектом можна також вважати загибель перелітних птахів, які потрапляють в лопаті генератора.
Гідроенергетика
Рухомий водяний потік як альтернативне джерело енергії використовується в декількох видах генераторів. Одні з них встановлюються на річках і працюють за рахунок природної течії (міні – ГЕС), інші “налаштовані” на роботу з океанічними або морськими приливами, треті – знімають “пінку на гребені хвилі”, тобто працюють на енергії морських хвиль. Останній тип поки знаходиться в процесі випробувань, а перші два давно пройшли етап тестування і працюють.
Плюсом гідроенергетики є екологічна чистота, недоліком – висока вартість обладнання і обмеженість можливих місць установки.
Біопаливо як альтернативне джерело енергії
Під біопаливом розуміють будь-який вид палива, що отримується з рослинної сировини, відходів тваринництва, органічних відходів промисловості та життєдіяльності людини. Звичайні дрова теж є біопаливом, відновлюваним джерелом теплової енергії. Щоправда, на відновлення його запасів буде потрібно кілька десятків років.
У промисловому виробництві біопаливо як альтернативного виду енергії використовують як спеціально вирощувані культури, так і відходи сільськогосподарського виробництва.
До числа відомих на сьогодні видів біопалива відносять:
паливні пелети і брикети;
біоетанол, біобензин і біодизель;
біогаз.
Для виробництва твердих видів біопалива використовують відходи деревообробної промисловості, а також спеціально вирощується сировина – енергетична деревина. Плюсом в даному випадку є відносна дешевизна одержуваного продукту, мінусом – досить тривалий термін відновлення / вирощування вихідної сировини.
Виробництво рідких видів біопалива засноване на переробці сільськогосподарських культур і тваринних жирів. У різних країнах використовують різні види рослинності: цукрову тростину, рапс, сою, кукурудзу тощо.
Объяснение:
...
К началу 90-х годов в СССР на межрайонные перевозки приходилось до 40 % общего объема перевозок (в тоннах) и свыше 70% суммарного грузооборота (в тонно-километрах) всех видов транспорта (без автомобильного).
Как во всей работе транспорта, так и особенно в межрайонных перевозках определяющая роль принадлежит шести основным грузам: углю, нефтяным грузам, руде, черным металлам, лесным и хлебным грузам. На долю этих грузов приходилось около 60% объема межрайонных перевозок и почти 70% тонно-километровой работы (грузооборота) железных дорог, речного и морского транспорта по освоению межрайонных связей.
Объемы и направления межрайонных рыночных связей определяются размещением производства и потребления перевозимой продукции — прежде всего основных районов, или баз производства, и главных зон потребления.
Главными угольными базами служат Кузбасс, первый по объемам добычи и вывозу угля в другие районы, Печорский бассейн (Республика Коми), Канско-Ачинский буроугольный бассейн, Восточный Донбасс (Ростовская область).
Почти половину всех межрайонных перевозок угля составляет уголь, вывозимый из Кузбасса. Преобладающим направлением вывоза кузнецкого угля является западное - на Урал и в районы Европейской части страны (Центральный, Северо-Западный, Волго-Вятский). Около половины добываемого в Кузбассе угля потребляется на месте.
Большая часть печорского угля потребляется внутри Северного экономического района (в том числе коксующийся — на Череповецком металлургическом заводе); 1/3 печорского угля (это составляет примерно 20% всех межрайонных перевозок угольных грузов) вывозятся в другие районы - Северо-Западный, Центральный, Центрально-Черноземный.