ответ:
народное декоративно-прикладное искусство дагестана, имеющие богатые многовековые традиции, является неотъемлемой составной частью национальной художественной культуры . на протяжении тысячелетий оно было связанно с жизнью горцев, его бытовым укладом, повседневной жизни и пониманием прекрасного.
высокий талант и художественное дарование дагестанских народов наиболее ярко проявились в художественной обработке металла, в ковроткачестве, в гончарном производстве и художественной обработке дерева.
из поколения в поколение передавались народными умельцами приемы художественного мастерства профессиональные навыки. последующее новое поколение мастеров подхватывало их, совершенствовало и обогащало. в предметах практического назначения мастера достигали удивительно гармоничное сочетание прекрасного и полезного.
непосредственно связанное с повседневным бытом человека, с убранством и отделкой жилищ, одеждой, украшениями, предметами труда, хозяйственной утварью, декоративно- прикладное искусство дагестана, пройдя длительный и сложный путь, достигло значительного совершенства.
ныне, в наш век технического прогресса, в условиях ускоренного развития национальных культур, когда в художественном творчестве постепенно стираются рамки узконациональных различий на пути его развития в интернациональном русле, когда в культуре народов все более ослабевает этническая специфика, глубокий интерес к ценностям прошлого, к вопросам национальных культурного населения чрезвычайно возрос. в творчестве же мастеров народных художественных промыслов находят, как известно, наиболее яркое проявление самобытные традиционные формы национальной культуры, восходящие своими истоками к глубинным пластам народного искусства. все это настоятельно ставит перед нами дальнейшего развертывания более глубокого изучения художественной культуры, усиления и улучшения работ по сбору, систематизации и обобщению материалов по народному декоративно-прикладному искусству. кроме того, для такого исключительно своеобразного -культурного региона нашей страны как дагестан, где национальное многообразие, положение, особенности развития в прошлом и другие факторы наложили определенный отпечаток на характер народного искусства – недаром дагестан не только страной гор и горой языков, но также и страной мастеров, краем народных художественных промыслов, - глубокое и всестороннее изучение декоративно-прикладного искусства будет способствовать решению ряда важных вопросов теории народного искусства, познанию законов его развития и особенностей функционирования в разные эпохи. оно позволит также показать все то подлинно народное, истинно прогрессивное, что имеется в искусстве и культуре прошлых веков и тем самым определить тот вклад народов дагестана, который они внесли в сокровищницу многонационально искусства нашей страны.
Світогляд являє собою синтез різних рис духовного життя людини; це пізнання і переживання людиною світу. Емоційно-психологічну сторону світогляду на рівні настроїв і почуттів становить світовідчуття. Наприклад, одні люди мають оптимістичне світовідчуття, інші — песимістичне. Пізнавально-інтелектуальну сторону світогляду становить принцип.
Світогляд, як і все життя людей в суспільстві, має історичний характер. Виникнення світогляду пов'язують з процесом формування першої стійкої форми людської спільності — родової общини. Її поява стала своєрідною революцією в духовному розвитку людини. Світогляд виділив людину зі світу тварин. Історія духовного розвитку людства знає кілька основних типів світогляду. До них відносяться міфологічний, релігійний, філософський світогляд.
Історично першим ступенем у розвитку світогляду був міфологічний світогляд. Міфологія закріплювала прийняту в суспільстві систему цінностей, підтримувала і заохочувала певні форми поведінки. З згасанням первісних форм суспільного життя міф зжив себе і перестав бути панівним типом світогляду.
Корінні питання всякою світогляду (походження світу, людини, таємниця народження і смерть та ін.) продовжували вирішуватися, але вже в інших світоглядних формах, наприклад у формах релігійного світогляду, заснованого на вірі в існування надприродних істот і надприродного світу, і філософського світогляду, який існує як теоретично сформульована система найбільш загальних поглядів на світ, людини та їх відносини.
Кожен історичний тип світогляду має матеріальні, соціальні та теоретико-пізнавальні передумови. Він являє собою відносно цілісне світоглядне відображення світу, обумовлене рівнем розвитку суспільства. Особливості різних історичних типів світогляду зберігаються в масовій свідомості сучасних людей.
Компоненти світогляду людини
Наше ставлення до світу і до себе включає різноманітні знання. Наприклад, життєві знання допомагають орієнтуватися в повсякденному житті-спілкуватися, вчитися, будувати кар'єру, створювати сім'ю. Наукові знання дозволяють осмислювати факти на більш високому рівні і будувати теорії.
Наша взаємодія зі світом забарвлена емоціями, пов'язана з почуттями, трансформована пристрастями. Наприклад, людина здатна не просто дивитися на природу, безпристрасно фіксуючи її корисні і даремні якості, а милуватися нею.
Норми і цінності є важливим компонентом світогляду. Заради дружби і любові, заради сім'ї і близьких людина може діяти всупереч здоровому глузду, ризикуючи життям, долати страх, виконуючи те, що вважає своїм обов'язком. Переконання і принципи вплетені у саму тканину людського життя і часто їх вплив на вчинки буває набагато сильніше, ніж вплив знань і емоцій разом узятих.
Вчинки людини також входять в структуру світогляду, утворюючи його практичний рівень. Людина висловлює своє ставлення до світу не тільки в думках, але і у всіх своїх рішучих діях.
Традиційно вважається, що знання і почуття, цінності і вчинки являють собою компоненти світогляду — пізнавальний, емоційний, ціннісний та діяльнісний. Звичайно, такий поділ досить умовно: компоненти ніколи не існують в чистому вигляді. Думки завжди емоційно забарвлені, вчинки втілюють цінності людини і т. д. В реальності світогляд — завжди цілісність, а поділ його на компоненти застосовно тільки в дослідницьких цілях.
Объяснение:
