широтная зональность – закономерное изменение - процессов, компонентов и комплексов геосистем от экватора к полюсам.
первичная причина зональности – неравномерное распределение солнечной энергии по широте вследствие шарообразной формы земли и изменении угла падения солнечных лучей на земную поверхность. кроме того, широтная зональность зависит и от расстояния до солнца, а масса земли влияет на способность удерживать атмосферу, которая служит трансформатором и перераспределителем энергии.
большое значение имеет наклон оси к плоскости эклиптики, от этого зависит неравномерность поступления солнечного тепла по сезонам, а суточное вращение планеты обуславливает отклонение воздушных масс. результатом различия в распределении лучистой энергии солнца является зональный радиационный земной поверхности. неравномерность поступления тепла влияет на расположение воздушных масс, влагооборот и циркуляцию атмосферы.
зональность выражается не только в в среднегодовом количестве тепла и влаги, но и во внутригодовых изменениях. климатическая зональность отражается на стоке и гидрологическом режиме, образовании коры выветривания, заболачивания.
Объяснение:
пристосування організмів до нових кліматичних, фізико-хімічних, ґрунтових та інших умов нового середовища існування та до нових біоценозів, у які вони потрапляють природним шляхом або свідомо чи випадково переносяться людиною. Це складний комплекс пристосувальних явищ, які відбуваються в рослинах під дією природних чинників і створених людиною умов, внаслідок змін норми організму, обміну речовин, генетичної структури, формотвірних процесів, шляхом природного добору. За рекомендаціями Ради ботанічних садів СРСР термін А.р. означає сумарну реакцію рослини на зміни умов природного середовища і на штучні впливи людини, що веде до виникнення нових форм, яким притаманна достатня стійкість і продуктивність в умовах існування за межами екологічного ареалу вихідних видів. Різновидом А.р. є реакліматизація — переселення рослин у нові для них райони або місця, де вони раніше були винищені. Для розвитку теорії і практики А.р. велике значення мали праці Ч. Дарвіна, Ф. Рульє, О. Декандойля, А. Декандойля, А.П. Богданова, Е.Л. регеля, А.Н. Бекетова, І.В. мічуріна, М.Ф. Іванова і багатьох інших учених.
А.р. вирішує проблеми екології рослин, які знаходяться за межами своїх природних ареалів і перебувають під впливом незвичайних для них умов
