Рельєф земної поверхні формується за до багатьох процесів (ендогенних та екзогенних), які називаються рельєфоутворюючими. Існують також фактори, які безпосередньо рельєф не формують, але частково впливають на йоге утворення, визначаючи характер, склад, інтенсивність та розповсюдження на земній поверхні вищевказаних процесів. Ці фактори створюють певні умови для їх дії на земну поверхню, а отже певною мірою визначають її рельєф. До них належать кліматичні умови місцевості, які зумовлюють діяльність переважно екзогенних рельєфоутворюючих процесів; склад і будова земної кори, що впливають на екзогенні та ендогенні процеси; вічна мерзлота, своєрідна для багатьох екзогенних процесів рельєфоутворення і т. д.
Багато факторів, формуючи одні форми рельєфу безпосередньо, одночасне впливають на утворення інших різновидів рельєфу. Такою є роль рослинності і сили тяжіння. Остання в більшості випадків не формує рельєф, але здійснює великий вплив як на ендогенні, так і на екзогенні процеси і є причиною руху льодовиків, водних і лавових потоків і т. д. Але в деяких випадках сила тяжіння бере безпосередню участь в утворенні рельєфу, тобто є основною причинок виникнення зсувів, осипів, гірських обвалів, інших схилових процесів. Звідси випливає, що один і той же фактор може мати пряме або непряме значення у формуванні рельєфу, але один із них завжди є головним (провідним).
Вигляд екзогенних форм рельєфу визначається не тільки співвідношенням процесів денудації й акумуляції, але і їх природою. Процеси денудації та акумуляції можуть відбуватися в результаті роботи моря, поверхневих і підземних вод, льодовиків, дії вітру, а також внаслідок безпосереднього впливу сили тяжіння на гірські породи, з яких складаються стрімкі схили. У відповідності з цим виділяють флювіальні (річкові), гляціальні (льодовикові), еолові (вітрові), схилові (делювіальні) та інші рельєфоутворюючі процеси.
Денудаційна та акумулятивна складові в діяльності кожного екзогенного фактору зумовлюють утворення денудаційних і акумулятивних форм рельєфу. Найбільше рельєфоутворююче значення має діяльність поверхневих водотоків (флювіальна), льодовиків (гляціальні процеси), моря.
Діяльність моря та робота рік стали інтенсивнішими порівняно з минулими епохами. Рельєфоутворююча діяльність льодовиків сьогодні обмежена приполярними районами, але у відносно недалекому минулому (10 - 400 тис. років тому) льодовики вкривали значно більші ділянки суші, в тому числі й території України. Льодовикові форми того часу збереглися до наших днів і займають значні площі на багатьох материках. Менше значення в рельєфоутворенні відіграє вітер. Його впливу на земну поверхню перешкоджає рослинний покрив. Тому вітер визначає утворення рельєфу переважно в пустелях.
Певну роль у рельєфоутворенні відіграє також діяльність підземних вод, з якою пов'язані карстові форми рельєфу, а також схилові процеси (обвальні, зсувні, осипні та дефлюкційні), що відбуваються під дією сили тяжіння. Процеси життєдіяльності рослин і тварин (біогенні) в деяких випадках також призводять до формування тих чи інших форм рельєфу (термітники, мурашники, нори), але їх роль у рельєфі поверхні суші досить незначна.
Натомість все помітнішою стає рельєфоутворююча діяльність людини (будівництво каналів, зміни русел рік, утворення кар'єрів, ям, курганів, насипів і т. ін.), яка часто має деструктивну компоненту у відношенні до природних екосистем.
Замбези разливается два раза в год: первое полноводье, частичное, достигает своего наивысшего уровня к концу декабря или началу января; второе, большее, наступает тогда, когда река уже зальет, подобно тому как это бывает при разливе Нила, внутреннюю часть страны; до Тете оно не доходит ранее марта. Португальцы утверждают, что наивысший уровень, которого разлив достигает в Тете, - 30 футов; и это бывает примерно только раз в четыре года. Однако, если дело не касается слоновой кости, их наблюдения никогда не бывают особенно точными; и в этом случае также они опираются только на свою память. Первый водомер был поставлен в Тете - и вообще на Замбези - по нашему совету; по его показаниям, первый разлив достиг наибольшей высоты в 13 футов 6 дм 17 января 1859 г.; потом вода постепенно спала на несколько футов, пока не последовал больший, мартовский разлив. Вода поднимается внезапно и становится очень грязной и мутной; во многих местах реки образуются отдельные течения со скоростью в четыре узла; но через день или два после начала разлива течение распределяется более равномерно по всему руслу реки и принимает свою обычную скорость в основном русле, хотя разлив реки продолжается. У Замбези два половодья. Потому что питание реки преимущественно дождевое. Когда дожди идут - тогда и разлив. В верховьях половодье начинается раньше (не буду объяснять, это больше для студентов подходит, чем для школьников - есть такой термин "добегание половодья" - добегание до низовьев реки может быть связано либо с таянием снега - понятно, что не в Африке, и - это уже Африки касается - когда в верховьях идут сильные дожди, то сначала река разливается там, а потом волна доходит до низовьев). Время "добегания" зависит от расстояния, которое предстоит пройти "волне половодья"
