Антарктический ледяной щит является крупнейшим на нашей планете и превосходит ближайший по размеру гренландский ледниковый покров по площади приблизительно в 10 раз. В нём сосредоточено ~30 млн км³ льда, то есть 90 % всех льдов суши. Из-за тяжести льда, как показывают исследования геофизиков, континент просел, в среднем на 0,5 км, на что указывает и его относительно глубокий шельф[26]. Согласно исследованию, проведённому Британским обществом исследования Антарктики в период с 1963 по 2013 годы, запасы льда составляют 26,5 миллиона км³[27].
Ледниковый покров в Антарктиде содержит около 80 % всех пресных вод планеты; если он полностью растает, уровень Мирового океана повысится почти на 60 метров (для сравнения: если бы растаял гренландский ледяной щит, уровень океана бы повысился всего на 8 метров)[26].
Ледниковый щит имеет форму купола с увеличением крутизны поверхности к побережью, где он во многих местах обрамлён шельфовыми ледниками. Средняя толщина слоя льда — 2500—2800 м, достигающая максимального значения в некоторых районах Восточной Антарктиды — 4800 м. Снежный покров образует в некоторых местах характерный рельеф, который носит название заструги. Накопление льда на ледниковом покрове приводит, как и в случае других ледников, к течению льда в зону абляции (разрушения), в качестве которой выступает побережье континента; лёд откалывается в виде айсбергов. Годовой объём абляции оценивается в 2500 км³
Объяснение:
Населеними пунктами називають забудовані земельні ділянки, які використовуються для постійного місця проживання людей, їх поділяють па міські та сільські. Для їх розрізнення в країнах світу існують різні критерії, зокрема види трудової діяльності жителів, кількість та густота населення, ступінь благоустрою. Міста, як правило, мають більшу кількість і густоту населення, ніж села. У деяких країнах поширений адміністративний підхід, тобто розміщення в населеному пункті органів місцевого самоврядування, в інших введено поняття міських ознак, під якими розуміють міський характер забудови території, наявність певних зручностей (каналізація, дороги із твердим покриттям, культурно-побутові установи тощо).
Скільки жителів має бути в населеному' пункті, щоб він наливався містом, кожна країна визначає окремо. Цей показник коливається від 200 осіб в Ісландії до 100 тис. осіб у Китаї. У Японії до міст зараховують населені пункти з кількістю населення не менше 50 тис. осіб за умови, що густота населення в них перевищує 4000 осіб/км2. В Україні до міст зараховують населені пункти, у яких живе понад 10 тис. осіб (іноді менше), більшість із яких не зайняті в сільському господарстві.
Объяснение:
