Органічний світ Атлантичного океану кількістю видів значно поступається Тихому та Індійському океанам. Однією з причин цього є його геологічна молодість. Але в кількісному відношенні океан багатий на організми, життя яких пов'язане в першу чергу з широким розвитком шельфу.
У розподілі органічного життя океану чітко виділяється зональність.
У водах полярних широт навесні та влітку бурхливо розвивається планктон, яким живиться криль. Це приваблює численних риб, морських птахів, ластоногих, китів. У помірних широтах відбувається активне змішування різних водних мас, що сприяє глибокому перемішуванню води, скупченню риби. Особливо багаті на живі організми Північне та Балтійське моря. Тут із давніх часів виловлюють камбалу, тріску, скумбрію, оселедець.
У тропічних областях найбільш багаті на життя води холодних течій — Канарської та Бенґельської. Щільність планктону тут сягає 16 тис. особин на 1 м3 води. Тут багато літаючих риб, рачків, кальмарів, восьминогів, акул. Промислове значення мають макрелі, тунець, сардини, анчоуси. Багаті на живі організми води Південної Атлантики приваблюють китів, які, долаючи відстань у 3 тис. км, припливають улітку з тропічних широт, щоб народити тут потомство.
Для тропіків і субтропіків океану характерні корали, особливо багато їх у Сарґассовому морі.
В екваторіальних водах Атлантичного океану високі температури сприяють бурхливому розвитку діатомових водоростей, які надають воді зеленого або буро-зеленого забарвлення. Тут багато риби, морських черепах, акул, медуз, каракатиць, далеко в океан із потужними потоками великих річок «мандрують» прісноводні риби.
На півострові Малакка, на Великих Зондських островах і півдні острова Шрі-Ланка в умовах екваторіального клімату поширені вологі екваторіальні ліси (гілеї). За площею вони поступаються амазонській сельві, проте значно перевищують територію африканських гілей. Вологі екваторіальні ліси Азії вічнозелені й багатоярусні. На червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть кокосові пальми, різні види бамбука, пряні рослини (гвоздичне й коричне дерева, мускатний горіх, чорний перець), хлібне дерево.
Південної Америки
Як і в Африці, зона вологих екваторіальних лісів (гілей) розміщена по обидва боки від екватора на Амазонській низовині. У Південній Америці ці ліси називають сельвою. Сельва вологіша за африканський ліс, багатша на види рослин і тварин. Водночас екваторіальні ліси обох материків мають спільні ознаки: вони вічнозелені й багатоярусні.
Африки
Зона вологих екваторіальних лісів охоплює узбережжя Гвінейської затоки на північ від екватора та басейн річки Конго. Вона простягається на 1600 км з півночі на південь і на 5000 км із заходу на схід. Ця природна зона своєрідна й неповторна. Тут практично відсутні нори року: і взимку, і влітку температура повітря становить приблизно +24 °С. За рік випадає понад 2000 мм опадів. Дощі ллють щодня, зазвичай по обіді. Вода й тепло створюють ідеальні умови для розвитку всього живого, тому тут ростуть вологі екваторіальні дощові ліси — гілеї. З літака вони нагадують зелене море. У зоні вологих екваторіальних лісів річки завжди повноводі. Під час повені воші часто заливають низькі береги, а вода вкриває величезні простори.
Объяснение:
все, удачи тебе!))