найбільша річка Канади і всього американського Півночі протяжністю понад 4,5 тис. км Початком річки Маккензі вважається витік з Великого Невільничого озера, до басейну річки також відносяться великі канадські озера Вулластон, Клер, Атабаска і Велике Ведмеже. Останнє озеро пов'язане з річкою до припливу Велика Ведмежа. Середня витрата води в гирлі річки становить ≈ 10 700 м ³ / с, що ставить річку за цим показником на друге місце серед річок Північної Америки після Міссісіпі. [1] Відносно невелика водність Маккензі пояснюється блокуючим ефектом Скелястих гір на заході, які знижують вплив Тихого океану в нижній частині її водозбору.
Маккензі, як і більше половини річок Канади відносяться до басейну Північного Льодовитого океану. Харчування арктичних річок в основному снегодождевое. У центральних і північних районах країни річки і озера від 5 до 9 місяців покриті льодом. Маккензі замерзає у вересні - жовтні, розкривається в травні, в пониззі - на початку червня; харчування снегодождевое; повінь весняно-літній.
В этом принципе отслеживается прямая отсылка к второму началу термодинамики, который звучит так: "Процесс, при котором работа переходит в теплоту без каких-либо других изменений в системе, является необратимым, то есть невозможно превратить в работу всю теплоту, взятую от источника с однородной температурой, не проводя других изменений в системе". А значит в будущем энтропия будет только расти и вся энергия Вселенной исчерпается и Вселенная вероятно умрет от тепловой смерти. А так как, масса и энергия это одно и тоже, то значит любой материальный ресурс в солнечной системе ограничен в количестве. Поэтому, чтоб человечество пожило дольше перед неминуемой гибелью, надо рационально и экономно тратить имеющиеся ресурсы. Природных запасов нефти на Земле хватит не более, чем на 100 лет по оценкам экспертов. Запаса энергии Солнца хватит чуть на дольше, но и она в конечном итоге закончится. Поэтому никто не в праве тратить ценные ресурсы сверх нормы, так как это только ускорит вымирание жизни на Земле.
Образуется в результате разностей уровней воды в северной части Восточно-Китайского моря и прилегающей части океана. Некоторыми учеными рассматривается как продолжение Северного Пассатного течения после его вступления через проливы между о. Тайвань и южными островами Рюкю в Восточно-Китайское море.