Китай розміщений у регіоні Східної Азії. Протяжність території із заходу на схід — 5 тис. км, із півночі на південь — 4 тис. км. Китай омивається водами морів Тихого океану. Китаю належать ряд островів, найбільші серед них — Хайнань і Тайвань. Щоправда Тайвань де-факто є суверенною невизнаною світовою спільнотою китайською державою. Наприкінці 1990-х рр. до складу території КНР в якості спеціальних адміністративних районів увійшли колишні британська колонія Гонконг (Сянган) і португальська Макао (Аоминь).
На півночі КНР межує з Казахстаном, Монголією, Російською Федерацією, на північному сході — з КНДР, На півдні — з В'єтнамом, Лаосом, М'янмою, Бутаном, Непалом, на заході — з Індією, Афганістаном, Таджикистаном і Киргизстаном. Державний кордон Китаю проходить переважно природними кордонами, які особливо важкодоступні на південному заході і півдні країни, де височіють хребти Каракоруму, Гімалаїв і Бірманських гір. Більш доступними є південний кордон з В'єтнамом. Вигідним є близькість Китаю до економічно високорозвинених Японії і Південної Кореї.
В умовах сучасного динамічного розвитку китайської економіки власних паливно-енергетичних ресурсів не вистачає, тому важливе значення має сусідство держави з багатими на паливні, мінеральні та лісові ресурси регіонами Росії (Західний та Східний Сибір), Казахстаном. Морським шляхом Китай має змогу імпортувати нафтопродукти з багатих на нафту Індонезії, Малайзії та Брунею, мінеральну сировину — з Австралії.
Особливістю економіко-географічного положення Китаю є те, що через його територію пролягають найкоротші наземні шляхи від берегів Тихого океану до країн Європи.
Населення
КНР — найбільша за кількістю населення країна світу (майже 1,3 млрд осіб). Держава дотримується жорсткої демографічної політики на зниження приросту населення. Це вже певним чином відобразилось на показнику природного приросту, він додатний — 6 на 1000 осіб у 2005 р. Отже КНР поступово перейшла до групи країн першого типу відтворення населення. Китайці — міграційноактивний народ, про це свідчить від'ємний показник сальдо зовнішньої міграції (-0,4 на 1000 осіб).
Пекін, Сянган
Особи китайського походження утворюють великі іммігрантські групи в більшості країн азійсько-тихоокеанського регіону.
У національному складі населення країни переважають китайці — 92 %. До етнічних і національних меншин Китаю належать чжуани, хубей, тибетці, іцзу, уйгури, мяо, монголи, корейці, маньчжури. Більшість цих народів проживає в окраїнних і гірських районах країни. Китайська мова належить до однойменної групи сіно-тибетської сім'ї. Китайці сповідують конфуціанство, даосизм і різновид буддизму — махаяну.
Середня густота населення в Китаї — понад 130 осіб на 1 км2. Розміщене воно дуже нерівномірно: 80% його проживає на 1/10 території країни. Найзаселеніші райони середньої і нижньої течії річок Хуанхе, долин Янцзи і Сіцзяну, окремі райони Північно-Східного Китаю. Тут густота населення перевищує 400 осіб на 1 км2. Мало заселена північно-західна частина країни, у Тибеті — одна особа на 1 км2гЄ взагалі незаселені райони. Рівень урбанізації у Китаї — ЗО %. У Китаї є ЗО міст-мільйонерів.
Китай має найбільші у світі трудові ресурси. Частка зайнятих у сільському господарстві складає — 74 %, а у промисловому виробництві — всього 15 %. У країні близько ЗО млн безробітних.
