осуществили практические плавания на ряд островов Арктики. Они были первыми людьми, кто открыл их и основал во многих местах поселения.
Помимо этого основали и самый северный из городков России 17 века - Мангазею, находившуюся за полярным кругом. Но по приказу Алексея Михайловича, опасавшегося, что благодаря этому пути с севера в Сибирь начнут пробираться иностранцы и нарушать монополию казны на скупку пушнины и транзитную торговлю с Китаем, Мангазея была оставлена, а проход северного морского пути прочно забыт на несколько столетий. Лишь в ХХ веке он снова был пройден и примерно в тех же местах вновь поселились люди.
Бедой исследований северных земель было и то, что они могли добраться до многих мест и осваивать их, но не наносили свои открытия на географические карты, так как просто не пользовались ими (штурманы и капитаны вели навигацию при опыта и глазомера, не фиксируя её).
Відповідь:Найбільшу кількість вертикальних поясів у горах Євразії мають південні схили Гімалаїв. Тут, біля підніжжя, поширені заболочені тропічні ліси. Для них характерні чагарникові зарості, густо перевиті ліанами. Далі вгору, приблизно до висоти 1000 м, росте гірський тропічний ліс. Піднявшись іще на кілометр, можна натрапити на субтропічну вічнозелену рослинність. Вище неї починають переважати рододендронові й мішані ліси з підліском з низького бамбука. Іще кілометр угору - з’являються хвойні та листопадні ліси зі смереки, модрини, ялівцю. Верхня межа лісу перебуває на висоті 3500 м.
Вище лісового поясу розташовані субальпійські чагарникові зарості та криволісся, які поступово переходять у луки. Примули, анемони, маки та інші квіткові рослини піднімаються до снігової лінії. На вічних снігах і льодовиках життя майже не існує.
Ніде у світі немає такої кількості вертикальних поясів, як у Гімалаях. Цікаво, що на їхніх північних схилах через надзвичайну сухість утворилося тільки два пояси - гірські пустелі, які одразу переходять у пояс вічних снігів.
Пояснення: