Географічній оболонці притаманні:
цілісність, зумовлена безперервним кругообігом речовини та енергії між її складовими;
нерівномірність розвитку в й часі, зокрема ритміка процесів і явищ, зумовлена головним чином астрономічними і геофізичними факторами;
безперервність розвитку.
Сучасний стан географічної оболонки є результатом її тривалого розвитку, тому її можливо успішно досліджувати лише тоді, коли розглядати природу в її постійному розвитку як ціле, так і за окремими елементами. У такий б можливо зрозуміти закономірності у зв'язках між окремими об'єктами і явищами, передбачати та прогнозувати шляхи подальшого розвитку, уникати негативних наслідків діяльності людини з використання природних ресурсів, раціонально використовувати природні багатства[1].
Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність її будови і складна регіональна диференціація, що проявляється у формуванні різних природно-територіальних комплексів. Географічна оболонка є предметом вивчення фізичної географії.
∠х = 60°
Объяснение:
Обозначим вершины треугольника. Вершину при ∠х - буквой А,
верхнюю вершину как В , вершину при ∠25° - С, точку пересечения медианы с АС как О.
1) Рассмотрим ΔОВС.
ОВ = ОС по построению, следовательно, ΔОВС - равнобедренный и
∠С = ∠ОВС - 25°. Тогда
∠ВОС = 180° - 2*25° = 130°
2) ∠АОВ и ∠ВОС - смежные, их сумма = 180°, значит,
∠АОВ = 180° - 130° = 60°
3) ΔВОА - равнобедренный, т.к. ВО =АО по построению. Тогда
∠х = ∠АВО = (180° - 60°)/2 = 60°
Все три угла в ΔВОА равны (х = ∠АВО =∠АОВ =60°), значит, этот треугольник равносторонний.