1871 народилася Леся Українка (Лариса Косач), письменниця, перекладач, фольклорист, громадська і культурна діячка. У 1881 захворіла, 1883 у неї діагностували туберкульоз кісток. Отримала домашню освіту, знала багато європейських мов. 1890 у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник "Стародавня історія східних народів". Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х, коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка "Плеяда". Впродовж 1893–1902 у Львові опубліковано 3 поетичні збірки. Протягом 1903–1913 написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована. У 1896–1898 Леся Українка стає однією із співзасновників першої на Наддніпрянщині української соціалістичної організації. У другій половині 90-х років 19 ст. Леся Українка звернулася до драматургії. Перша її драма – "Блакитна троянда" (1896) з життя української інтелігенції. Розвинула новий жанр – драматичну поему. До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми "Камінний господар" (1912) і "Лісова пісня" (1911). Леся Українка упродовж усього життя цікавилася українським фольклором. Вона знала дуже багато народних пісень (близько 500) і сама була визначним носієм фольклору. Перша її фольклористична праця – "Купала на Волині" – опублікована в 1891. Під час перебування в Карпатах поетеса записувала гуцульські мелодії; у 1903 вона друкує збірник “Дитячі гри, пісні, казки”. У 1904 у неї виникає задум видати "Народні пісні до танцю" (54 тексти). Леся Українка стає ініціатором видання українського героїчного епосу, у 1908 записує на фонографі думи у виконанні кобзаря з Харківщини Г. Гончаренка. 30 записів веснянок і обжинкових пісень з голосу Лесі Українки зробив композитор М. Лисенко. 225 пісень увійшли до книги "Народні мелодії. З голосу Лесі Українки", яку впорядкував і видав 1913 К. Квітка. Період найбільш активної участі в громадському житті припадає на 1902–1903 роки, коли, перебуваючи в Сан-Ремо (Італія), Леся Українка веде листування з Феліксом Волховським у Лондоні та Михайлом Кривинюком у Празі. Темою листування було видання нелегальної літератури, з якої до нас дійшов переклад "Казки про царя Семена". В той час Леся Українка готувала твір під назвою "Наше життя під царями московськими", який на сьогодні не знайдено. В червні 1906 Леся Українка була обрана до правління київської "Просвіти", де вона опікувалась бібліотекою. Після 1907 Леся Українка через прогресуючу хворобу була змушена жити переважно за межами України. Датовані 1913-м – останнім роком життя – твори свідчать, що Лесю Українку не лишають роздуми про громадянські обов'язки митця, його творчий подвиг. Образ співця стає в центрі останньої драматичної поеми – "Оргія". Свій ліро-епічний триптих – "Що дасть нам силу?", "Орфеєве чудо", "Про велета", в якому звучить думка про суспільне перетворюючу місію мистецтва, письменниця присвятила І. Франкові і надіслала до ювілейного збірника на його честь.
Хорошо! Для решения данной задачи, мы можем использовать несколько методов. Я предлагаю рассмотреть два способа решения - с использованием формулы для площади трапеции и с использованием формулы для площади треугольника.
1. Решение с использованием формулы для площади трапеции:
Для начала, нам необходимо найти высоту трапеции. Высота трапеции - это расстояние между основаниями, перпендикулярное им. Для этого можно воспользоваться теоремой Пифагора.
Мы знаем, что сторона AD равна 10 см, а сторона BC равна 8 см. Воспользуемся теоремой Пифагора:
AB^2 + BC^2 = AC^2
AB^2 + 8^2 = 10^2
AB^2 + 64 = 100
AB^2 = 100 - 64
AB^2 = 36
AB = √36
AB = 6 см
Теперь у нас есть высота трапеции AB, поэтому можем воспользоваться формулой для площади трапеции:
S = ((a + b) * h) / 2
где a и b - длины параллельных оснований, h - высота трапеции.
В нашем случае a = AD = 10 см, b = BC = 8 см, h = AB = 6 см:
S = ((10 + 8) * 6) / 2
S = (18 * 6) / 2
S = 108 / 2
S = 54 квадратных см
Ответ: площадь трапеции равна 54 квадратных см.
2. Решение с использованием формулы для площади треугольника:
Заметим, что треугольник ACD - это прямоугольный треугольник с гипотенузой AC. Мы знаем длины катетов AD и DC (они равны 10 см и 8 см соответственно), а также площадь треугольника ACD (она равна 30 квадратных см).
Теперь мы можем воспользоваться формулой для площади треугольника:
S = (a * b) / 2
где a и b - длины катетов прямоугольного треугольника.
В нашем случае a = AD = 10 см, b = DC = 8 см:
S = (10 * 8) / 2
S = 80 / 2
S = 40 квадратных см
Теперь нам нужно найти площадь трапеции. Трапеция состоит из двух треугольников ACD и BCD, поэтому мы можем сложить их площади:
S(trapezoid) = S(ACD) + S(BCD)
S(trapezoid) = 30 + 40
S(trapezoid) = 70 квадратных см
Ответ: площадь трапеции равна 70 квадратных см.
Я надеюсь, что мое объяснение было подробным и понятным для тебя. Если у тебя есть еще какие-либо вопросы, пожалуйста, не стесняйся задавать их!
Для решения данной задачи, мы можем воспользоваться теоремой Пифагора и знаниями о свойствах треугольников.
По условию, имеем DABC-треугольную пирамиду, где AB=BC=AD=DC=5, AC=6, а треугольники (ADC) и (ABC) прямоугольные с прямыми углами в вершине C.
Шаг 1: Нам необходимо определить высоту пирамиды AD. Для этого, мы можем воспользоваться теоремой Пифагора в прямоугольном треугольнике ADC:
AD^2 = AC^2 - CD^2
Так как AC = 6 и AB = AD = CD = 5, то мы можем рассчитать:
AD^2 = 6^2 - 5^2
AD^2 = 36 - 25
AD^2 = 11
Значит, высота пирамиды AD равна корню из 11:
AD = √11
Шаг 2: Теперь, чтобы найти площадь треугольника ADB, мы можем воспользоваться формулой для площади треугольника:
Площадь = 0.5 * сторона1 * сторона2 * sin(угол между ними)
Здесь сторона1 = AB = 5 и сторона2 = AD = √11. Остается найти угол между ними.
Шаг 3: Для нахождения угла между сторонами AB и AD, мы можем воспользоваться свойством прямоугольных треугольников. Мы знаем, что треугольники (ADC) и (ABC) прямоугольные, а значит, у них общий угол в вершине C.
Таким образом, найденное выражение будет представлять площадь треугольника ADB в зависимости от известных данных. Чтобы получить окончательный числовой ответ, требуется вычислить значение этого выражения.
1871 народилася Леся Українка (Лариса Косач), письменниця, перекладач, фольклорист, громадська і культурна діячка. У 1881 захворіла, 1883 у неї діагностували туберкульоз кісток. Отримала домашню освіту, знала багато європейських мов. 1890 у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник "Стародавня історія східних народів". Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х, коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка "Плеяда". Впродовж 1893–1902 у Львові опубліковано 3 поетичні збірки. Протягом 1903–1913 написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована. У 1896–1898 Леся Українка стає однією із співзасновників першої на Наддніпрянщині української соціалістичної організації. У другій половині 90-х років 19 ст. Леся Українка звернулася до драматургії. Перша її драма – "Блакитна троянда" (1896) з життя української інтелігенції. Розвинула новий жанр – драматичну поему. До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми "Камінний господар" (1912) і "Лісова пісня" (1911). Леся Українка упродовж усього життя цікавилася українським фольклором. Вона знала дуже багато народних пісень (близько 500) і сама була визначним носієм фольклору. Перша її фольклористична праця – "Купала на Волині" – опублікована в 1891. Під час перебування в Карпатах поетеса записувала гуцульські мелодії; у 1903 вона друкує збірник “Дитячі гри, пісні, казки”. У 1904 у неї виникає задум видати "Народні пісні до танцю" (54 тексти). Леся Українка стає ініціатором видання українського героїчного епосу, у 1908 записує на фонографі думи у виконанні кобзаря з Харківщини Г. Гончаренка. 30 записів веснянок і обжинкових пісень з голосу Лесі Українки зробив композитор М. Лисенко. 225 пісень увійшли до книги "Народні мелодії. З голосу Лесі Українки", яку впорядкував і видав 1913 К. Квітка. Період найбільш активної участі в громадському житті припадає на 1902–1903 роки, коли, перебуваючи в Сан-Ремо (Італія), Леся Українка веде листування з Феліксом Волховським у Лондоні та Михайлом Кривинюком у Празі. Темою листування було видання нелегальної літератури, з якої до нас дійшов переклад "Казки про царя Семена". В той час Леся Українка готувала твір під назвою "Наше життя під царями московськими", який на сьогодні не знайдено. В червні 1906 Леся Українка була обрана до правління київської "Просвіти", де вона опікувалась бібліотекою. Після 1907 Леся Українка через прогресуючу хворобу була змушена жити переважно за межами України. Датовані 1913-м – останнім роком життя – твори свідчать, що Лесю Українку не лишають роздуми про громадянські обов'язки митця, його творчий подвиг. Образ співця стає в центрі останньої драматичної поеми – "Оргія". Свій ліро-епічний триптих – "Що дасть нам силу?", "Орфеєве чудо", "Про велета", в якому звучить думка про суспільне перетворюючу місію мистецтва, письменниця присвятила І. Франкові і надіслала до ювілейного збірника на його честь.
Объяснение:
Это коротко