Динозавр. Часть 1: (0;0), (-4;6), (-6;6), (-8;5), (-11;2), (-7;3), (-11;0), (-7,5;0,5), (-4;-3), (-8;-5), (-9,5;-8,5), (-8,5;-7,5), (-8;-9), (-7;-6), (-4;-4), (-6;-6), (-7,5;-10), (-6,5;-9), (-6,5;-10), (-5;-7), (-3;-5), (-1,5;-10), (-2;-13), (-3;-15), (-3;-16,5), (-1,5;-18), (-1,5;-19,5), (-5;-20,5), (-1,5;-20), (-4,5;-21,5), (0;-20,5), (1;-18), (0;-17), (1;-15), (2,5;-15), (1,5;-17), (2;-19), (0,5;-19,5), (2;-19,5), (0,5;-20,5), (3,5;-20,5), (4,5;-18), (4;-16), (9,5;-19), (11;-22), (11;-25), (8;-29), (11;-27), (13;-23), (12;-18), (6,5;-13,5), (6;-9), (3;-3), (0;0) Часть 2: (-5;4), (-5;5), (-6;5), (-6;4), (-5;4).
Поступове захоплення Закарпаття Угорським королівством розпочалося в 30-х pp. XI ст., коли до його складу було включено північну частину краю. У XII ст. така ж доля спіткала весь край (нетривалий час Закарпаття було під контролем галицько-волинських князів). Від цього часу правителі Угорщини почали титулуватися "князями русинів".
Закарпаття у складі Угорського королівства поділялося на адміністративно- територіальні одиниці – комітати (жупи), які очолювали ішпани (жупани) – намісники, яких призначав король.
Король щедро роздавав землі краю угорським дворянам, католицьким храмам і русинській знаті, яка мадяризувалася (переймала угорську мову, культуру і переходила в католицтво). Угорці-землевласники переселяли в новопридбані маєтки угорських селян, а русинів витісняли в гірські райони з неродючими ґрунтами. Місцеве населення було закріпачено, позбавлено будь-яких прав і свобод.
Незадоволені існуючими порядками, селяни-русини неодноразово піднімали повстання, зокрема у 1315 та 1320 pp. на Закарпатті повстання проти угорської влади. Селяни і міщани краю разом з угорцями брали участь у повстанні 1514 р., очолюваному Дьєрдем Дожем. Проте всі виступи були жорстоко придушені.
Поразка угорсько-чеської армії у битві з турками під Могачем у 1526 р. спричинила розподіл Угорщини між Туреччиною, Трансильванією та Австрією. Східну частину Закарпаття отримала Трансільванія, а західну – Австрія. Упродовж наступних десятиліть закарпатські землі стали ареною постійної боротьби, що завдавало краю великих втрат.